"З українськими дівчатами легко знайомитися, їм подобаються іноземці"

 

— Найбільша проблема в Україні — мало людей знають англійську. Старші люди взагалі не розуміють, — каже 25-річний Чад Зоратлі.

Він із грецької столиці Афіни. За освітою психіатр. 2008-го приїхав до Львова на медичну практику. Торік вступив на архітектурний факультет Львівської політехніки. Винаймає квартиру, працює адміністратором кафе "Мюзік лаб".

Зустрічаємося на площі Ринок, в центрі Львова. Чад у коротких джинсових шортах, поверх зеленої футболки — чорна безрукавка. розповідає про свій досвід перебування в Україні. Говорить українською. Слова, яких не знає, промовляє англійською.

— Українську вивчив за півроку, — каже. — Допомагали друзі, ходив на приватні курси. Мова у вас легка, мелодійна. Найуживаніші слова — "хліб, кава, пиво, вулиця, кохана" швидко запам'ятовуються й легко вимовляються. Як тільки приїхав в Львів, виручали жести. Українці завжди хочуть допомогти іноземцю, навіть коли не знають як. Повільно розтягують українською слова, наче до мене так швидше дійде.

Сідаємо в кафе, Чад замовляє кока-колу з льодом.

— У вас дешева їжа. Пообідати в ресторані можна за 50 гривень. Харчуюся найчастіше у грецьких кафе. А з вашої кухні люблю вареники з картоплею. Раджу всім спробувати — не маю з чим навіть порівняти цю страву. Якщо їдеш в Україну побухати й погуляти на Євро — це якраз те, що треба. Алкоголь удвічі дешевший, ніж у Європі.

Каже, торік попав у лікарню швидкої допомоги на вул. Топольній.

— Ногу підвернув на вулиці. Лікарі наклали шину, грошей ніхто не просив. Я дав сотню — так друзі порадили. Якщо приймаєте якісь особливі ліки, маєте діабет чи ще щось — беріть в Україну із запасом. Тут деякі медикаменти можна тільки через знайомих дістати. Якщо з вами щось станеться — дзвоніть у "швидку". До іноземців краще ставляться, ніж до своїх. У лікарні завжди хтось трохи розуміє англійську.

Повз столик проходять двоє дівчат у білих шортах і футболках. Чад усміхається їм, махає рукою.

— З українськими дівчатами легко знайомитися, їм подобаються іноземці. Вони більш розкуті, коли по двоє-троє гуляють. Простіші за наших. В Афінах дівчина зразу спитає: "Машина є?". Як нема — не витрачатиме на тебе час. А українки щиро цікавляться звідки я, чим займаюся.

Чад Зоратлі радить приїжджим не носити з собою велику суму грошей. Тільки паспорт.

— Важливі документи та гроші залишайте у сейфі в готелі або в якомусь надійному місці. Два роки тому з куртки в дорогому кафе у мене вкрали гаманець. Міліція знайшла злодія. Повернули і кредитки, і гроші. Але не було головного — військового квитка. На його переоформлення пішло багато грошей і часу. В Україні, де є скупчення народу, — на площах, у маршрутках, — повно злодюжок. Фотоапарат треба пильнувати. У кафе — не класти на стілець поряд, не вішати за спину. В Європі теж таке є.

В Україні Чад ніколи не мав проблем із міліцією.

— Без причини не зупинять. Сьогодні бачив, як двоє патрульних у якогось босого і п'яного хіппі питали документи. На вулиці пити не можна, але в Європі скрізь так. Якщо треба в туалет — заходжу в будь-яке кафе.

Купувати продукти радить у супермаркетах або на ринках.

— У маленьких магазинах можуть бути зіпсовані харчі. У вас такі етикетки незрозумілі, що чорт ногу зломить. Але коли я добре вивчив українську — почав ходити на базари. Там такі колоритні бабусі. Учора купував шпинат, одна спитала, звідки я. Каже: "Сину, я тобі задарма віддам". Ціну мені завжди знижують, коли чують, як я по-українськи стараюся говорити.

Востаннє був удома торік на Великдень.

— Добиратися в Україну з Європи дорого й некомфортно. Літаків мало й дорогі, автобуси старі й повільні, поїздів обмаль. У Грецію лечу через Польщу. Зі Львова додому привіз шоколад, тут він смачний і дешевий. А ще гречку. Вперше спробував її тут.

×