175 років від дня заснування відзначає цьогоріч Гребінківська загальноосвітня школа, що під Києвом. Це один із найстаріших навчальних закладів в Україні. Загалом випустила понад 10 тис. учнів.
На порозі побіленої двоповерхової будівлі старшокласник у спортивній куртці поверх офіційного костюма відчиняє двері гостям. У приміщенні галас, бігають дівчата у радянських шкільних формах і з бантами. Раптом усі стихають.
— Прийшов усе-таки, — перешіптуються вчителі й починають аплодувати.
Сходами повільно піднімається колишній директор Василь Кузьменко, 93 роки. Він 21 рік очолював школу.
— Сюди приємно заходити, чистенько, затишно, — каже Василь Костянтинович. — Цю будівлю за мого директорства звели, 1956-го сюди перейшли. Стара школа, двоповерхова дерев'яна, була ще 1905-го збудована. Згоріла у 1960-х. Я за 200 метрів від школи жив. Прибігає до мене сторож уночі, кричить, що школа горить. Я викликав пожежників і гайда туди гасити. Хоч і потушили її, відремонтувати неможливо було. Потім чутки ходили, що то хлопці бешкетували й запалили її. Але це неправда. Школа опалювалася печами. Кочегар уночі розтопив, щоб до ранку прогріти, вугілля підкинув на повну й подався кудись. Досі часто бачусь із випускниками. То на зустрічі мене запрошують, то в гості приходять. Цукерки, вино приносять, я їх чимось пригощаю, й сидимо балакаємо. Дякують мені, що добрі знання отримали. Оце один згадував недавно, як він шибку розбив і його до мене відправили: "Сиджу під кабінетом, тремчу. Думаю, як дасть зараз мені, стружка посипеться. Вирішив, якщо дуже кричатимете, піду і ще одну розіб'ю вночі. А ви спокійним голосом присоромили так, що дійсно совісно стало. Старався не балуватися більше". Найбільше запам'ятовуються бешкетники й відмінники.
Концерт починають о 14.00. Під актовою залою юрмляться школярі. 10-річні Олександр Туровський і Андрій Бойченко штовхаються з однокласницями у білих бальних сукнях.
— Виступати люблю, бо ми вже такі знамениті! Де тільки не виступали, — говорить Олександр. — Нас скрізь запрошують, бо можемо різними інтонаціями говорити, голос поставлений вже. У Василькові навіть коробку цукерок подарували. З лікером. Але нічого алкогольного в них не відчув. Завдяки репетиціям уроки можна прогулювать. Тільки з контрольних не відпускають.
— Заткніться! Культурно вас прошу, — намагається заспокоїти дітей учитель трудового навчання і креслення 56-річний Володимир Ковальчук.
За мить учні знову починають галасувати.
— Це Циркуль, чоловік директорші нашої, — пояснює 20-річна випускниця школи Марія Романюк. — А директорка Валентина Михайлівна молодець. Вікна пластикові поставила, а от дверям у класні кімнати більше 50 років і туалет на вулиці. Ніяк спонсорів найти не може. Учням завжди прочухану давала. Колись із хлопцями на шкільній стіні, що не з парадної сторони, графіті намалювали. Вона така обшарпана була, вирішили веселішою зробити. Віталік, однокласник мій, здав нас. Директорка побігла все бабусі моїй розказала. Цілий день ту мазню зі стіни зішкрябували.
Замість запланованих 2 год. концерт триває майже 4. По закінченні гостей запрошують до шкільної їдальні на фуршет.
2 
1
Коментарі
5