Публікуємо поіменний список полеглих у квітні захисників України. Нам відомо про смерть 18 бійців. 15 — бойові втрати, троє небойові. Інформація про деяких — неповна.
Наймолодшим із загиблих у бою було по 20 років, найстаршому — 57. Найгострішою стала ситуація 11 квітня, тоді Україна втратила одного бійця і восьмеро отримали поранення.
Найбільше обстрілів нарахували 11 квітня — 20. За місяць поранили 37 захисників України.
Російські окупаційні війська порушували режим тиші 337 разів.
Бойові
2 квітня
Під час бою унаслідок обстрілу міна калібру 120 мм влучила у спостережний пункт. Двоє бійців загинули на місці, ще двоє отримали поранення.
Яна "Відьма" Червона, 39 років, із Харкова. Загинула за два тижні до 40-річчя. Кулеметниця штурмової роти 46-го батальйону спецпризначення "Донбас-Україна" 54-ї механізованої бригади.
Червона у 2013–2014 роках брала активну участь у харківському Євромайдані. Коли почалися бойові дії на Донбасі, долучилася до волонтерського руху. Контракт на службу підписала 2016-го.
— Тепер добре те, що кожна жінка може вибирати, ким вона хоче бути у Збройних силах. Раніше такого не було. Тому до червня 2016-го жінок відправляли на кухню або на склад. Тепер ми маємо вибір, і я взяла в руки кулемет, — говорила Яна.
Залишилися чоловік і двоє малолітніх дітей.
Олександр "Дєда" Мілютін, 50 років, жив у Бахмуті на Донеччині. Молодший сержант 46-го батальйону спецпризначення "Донбас-Україна" 54-ї механізованої бригади. У цьому ж підрозділі служить сестра. Контракт підписав у січні 2017-го.
Залишилися батьки, дружина, син і донька.
5 квітня
Юрій "Миколаїч" Фармагей, 46 років, жив у селі Огіївка Гайсинського району Вінницької області. Загинув від кулі снайпера. Старший солдат у 34-му батальйоні 57-ї мотопіхотної бригади. 2015-го служив за мобілізацією, згодом підписав контракт на службу. Продовжив його 29 жовтня 2018 року.
Залишилися батьки, дружина, син, донька і двоє онуків. Син служить у морській піхоті.
6 квітня
О 23:30 під час бою поблизу хутора Вільний Попаснянського району на Луганщині унаслідок кульових поранень загинули двоє воїнів.
Дмитро Стрекнєв, 21 рік, із селища Нижня Дуванка Сватівського району на Луганщині. Гранатометник у 54-й механізованій бригаді. Контракт на військову службу підписав 28 січня 2017-го.
Залишилися мати, вітчим, двоє братів і сестра.
Іван Лисиця, 22 роки, жив у селі Вишневе Широківського району Дніпропетровської області. Загинув за три дні після дня народження. Солдат 54-ї механізованої бригади. Служив із 18 років, за цей час тричі підписував контракти.
Залишилися мати, двоє братів і сестра.
8 квітня
Микола "Механ" Неживий, 57 років, із Хмельницького. Загинув унаслідок уламкового поранення під час обстрілу з протитанкових ракетних комплексів поблизу селища Опитне Ясинуватського району на Донеччині. Боєць 93-ї механізованої бригади "Холодний Яр". На фронті з 2014-го, раніше воював у складі батальйону "Айдар".
Бригада помстилася за смерть свого бійця — наступного дня знищили укріплений пункт противника біля Опитного.
Залишилися дружина, донька і троє онучок.
9 квітня
Олег Бойцов, 39 років, зі Слов'янська Донецької області. Підірвався під час обстеження території "сірої зони" неподалік селища Зайцеве Бахмутського району на Донеччині. Бойцов обстежував територію насосної станції каналу Сіверський Донецьк — Донбас. Від вибуху рятувальник загинув, двоє його колег дістали тяжкі поранення. Старшина служби цивільного захисту мав спеціалізацію піротехніка.
Залишилися дружина і двоє дітей.
11 квітня
Роман Чибінєєв, 29 років, із Бердянська Запорізької області. Загинув під час бою на Приазовському напрямку. Старший солдат у 79-й десантно-штурмовій бригаді. До лав Збройних сил вступив 2016-го. Разом із братом — Героєм України Валерієм Чибінєєвим — виховувався у Бердянській школі-інтернаті.
12 квітня
Володимир "Юрист" Лисаківський, 27 років, із села Красненьке Кривоозерського району Миколаївщини. Загинув від обстрілу позицій підрозділу з протитанкового комплексу поблизу Гранітного на Донеччині. Кулеметник 35-ї бригади морської піхоти. 2015-го служив за мобілізацією, за два роки підписав контракт на службу.
Залишилися батьки й сестра.
Ігор "Цум" Ігнатенко, 55 років, жив у місті Василівка Запорізької області. Загинув унаслідок вибуху міни на позиції шахта "Бутівка" на півночі Донецька. Старший сержант у 93-й механізованій бригаді "Холодний Яр".
Учасник Революції гідності, після Майдану воював у батальйоні спецпризначення "Донбас", згодом у складі 56-ї мотопіхотної бригади. З літа 2018-го став "холодноярівцем".
Залишилися дружина і двоє синів.
15 квітня
Микола "Смурфік" Волков, 20 років, із Маріуполя Донецької області. 10 квітня отримав тяжке поранення голови кулею снайпера поблизу Водяного Волноваського району на Донеччині. Помер у лікарні ім. Іллі Мечникова у Дніпрі. Доброволець-парамедик медичного батальйону "Госпітальєри" та 2-ї роти "Тіні" Української добровольчої армії. На першу ротацію поїхав у липні 2018-го. Служив поблизу рідного Маріуполя.
Залишився батько та зведена сестра.
22 квітня
Олександр "Студент" Цапенко, 20 років, із селища Широке Широківського району Дніпропетровської області. Загинув унаслідок розриву 82-міліметрової міни, коли бойовики атакували опорний пункт у селі Новоолександрівка Попаснянського району на Луганщині. Солдат у 5-й роті 54-ї механізованої бригади. Був наймолодший у підрозділі. Контракт на службу у Збройних силах підписав у 19 років.
Залишилися дві сестри.
23 квітня
Юрій "Вчитель" Коновод, 44 роки, із селища Ланна Карлівського району Полтавської області. Загинув від кулі ворожого снайпера у груди поблизу селища Південне на Світлодарській дузі на Донеччині. Молодший сержант 24-го батальйону "Айдар" 53-ї механізованої бригади. Пройшов війну в Афганістані. У мирному житті викладав історію в селищній школі. Воювати пішов добровольцем.
Залишилися дружина і двоє синів.
30 квітня
Сергій Гвоздієвський, 53 роки. Жив у Могилеві-Подільському на Вінниччині. 29 квітня він отримав тяжкі травми обох ніг та обпік понад 70% тіла в бою біля села Павлопіль Волноваського району Донецької області. Бійця евакуювали вертольотом до міста Дніпра. Попри зусилля лікарів, сержант помер, служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді.
Залишилися діти й онуки.
Володимир Куцик, 51 рік. Родом із села Стоянів Радехівського району Львівської області. Загинув у районі міста Мар'їнка на Донеччині від кулі снайпера.
Куцик служив у 24-й бригаді ім. Короля Данила. Знаходився на спостережному посту взводного опорного пункту на чергуванні.
Небойові
2 квітня
Роман "Фєдя" Федоришин, 27 років, із Ходорова Жидачівського району Львівської області. Загинув у аварії поблизу Авдіївки на Донеччині. Доброволець 1-ї окремої штурмової роти ДУК "Правий сектор".
На війні з 2014 року. Пройшов бої у авдіївській промзоні й опорні пункти противника "Алмаз" і "Алмаз-2" у січні 2017 року. Отримав тяжкі уламкові поранення голови та живота. Але повернувся на передову. Нагороджений орденом "Лицарський Хрест Добровольця".
Залишилися мати, дружина та 3-річна донька.
7 квітня
Ярослав "Короп" Чемний, 30 років, із селища Коропець Монастирського району Тернопільської області. Помер від поранення голови в зоні проведення Операції об'єднаних сил. Триває службове розслідування. Снайпер 4-го батальйону оперативного призначення "Крук" Національної гвардії. З початком війни пішов на фронт добровольцем, 2017 року підписав контракт на військову службу.
Вдома залишилися батьки та сестра.
25 квітня
Владислав Сєднєв, 27 років, із Кам'янського району Дніпропетровської області. Загинув у зоні проведення ООС, обставини неуточнені. Старший лейтенант Збройних сил.
Залишилися батьки.
2 
1
Коментарі