Є вже багато статей, телепрограм і навіть фільмів, присвячених "Великій руській революції 1917 року". Так її сьогодні називають і в РФ, і у світі. В суспільній свідомості колишніх республік СРСР не існує більше "Великої жовтневої соціалістичної революції". Натомість в уяві росіян тепер з'явилася "Русская революция", де "Революция и гражданская война на Украине" є її частиною.
Представники англомовної західної цивілізації здебільшого навіть не підозрюють про проблему так званої Руської революції. Вони часто не знають, що "російське" та "руське" розрізняються. "Російське" спрямовано на імперський контекст, в якому об'єднуються різні етноси. А "руське" — на суто етнічний, саме "русской" нації.
Називати Жовтневу революцію "руською" — абсурд. Адже вона була спрямована на реалізацію марксистсько-ленінської концепції. Націоналізація Росією цієї революції суперечить її суті та історії, бо вона мислилася її ініціаторами як всесвітня, а не національна "руська". Імперський сталінський проект, у який виродився марксистсько-ленінський, тим більше не був національним руським.
Крім того, виникає нова обставина розуміння післявоєнної Європи. Якщо ця революція вже "руська", то упокорення Східної Європи з боку СРСР потрібно розглядати не як продовження проекту світової революції, а як поширення впливу "руської" нації як ядра російського імперіалізму за власні межі.
Отже, бачимо недолугу спробу Росії включити контекст революції 1917 року в зміст "русского мира".
Щоб зрозуміти самим свою історію та просунути у світ, нам потрібно сконструювати її наново. Особливо — історію української революції. Мова йде про власний погляд на ці періоди, в дистанції від російського та радянського бачення.
Українська революція 1917 року, яка відбувалася паралельно з так званою Руською революцією, має право так називатися через більш різноманітне ідеологічне спрямування. Вона: демократична, націоналістична, капіталістична, соціалістична, анархістська, козацька, або гетьманська.
Суть і хронологія періодизації Української революції мають збирати країну докупи. По-друге, лише дії України мають починати й закінчувати цю революцію.
Тому її початок можна датувати 1914 роком. Тоді українські еліти розпочали підготовку до незалежності. Вони розглядали Світову війну як можливість отримати незалежність від Російської та від Австрійсько-Угорської імперій і зібрати докупи Україну. Для цього був сформований суб'єкт військової революційної дії — Січові Стрільці.
Галичина як найбільш демократична, найменш упосліджена, з кращим розвитком громадянського суспільства починає Українську революцію. Навіть будучи в складі Австро-Угорщини, Січові Стрільці складають присягу не їй, а українському народу.
Закінчувати періодизацію Української революції можна 1923 роком, коли припинив існування уряд Західно-Української Народної Республіки. Тоді Україна в особі останньої неупокореної своєї частини — Галичини — втрачає шанс на державність. Отже, Галичина починає Українську революцію і закінчує її.
Ще за одним підходом: якщо сюжет революції незавершений, то вона триває. Тому Українська революція не закінчується 1923 року. Вона продовжується через діяльність ОУН та УПА аж до 1953-го. А потім відновлюється в незалежній Україні — Революція на граніті, помаранчева, Революція гідності включно з російсько-українською війною.
До більш потужних цивілізаційний наслідків спричинила Руська революція чи Українська?
Що дала перша світові, окрім імперського поневолення народів всередині тоталітарного режиму? Руська революція спричинилася до наукових звершень СРСР у 1960–70-ті роки й до космічних завоювань. Але США і Європа того ж досягли без таких жертв тоталітарного режиму.
Що залишилося в Росії після трагічного проекту Великої жовтневої соціалістичної революції? Авторитарно-імперська традиція влади, вже вкотре зруйнована економіка, слабке громадянське суспільство, соціальний патерналізм, фундаменталізоване православ'я, нетерпимість до інших релігійних конфесій, антизахідна зовнішня політика й світозлоба в соціальній психології. І все це лише тому, що більшість цивілізаційних тенденцій всередині Росії були знищені через тоталітарне домінування примітивного марксизму-ленінізму-сталінізму, який зводив умови успіху цивілізації винятково до розподілу матеріальних благ і класової ворожнечі.
На відміну від Руської революції, Українська була різноманітною. Містила різні ідеологічні спрямування — демократичні, націоналістичні, анархічні, козацькі, капіталістичні та соціалістичні. Попри історичну невдачу самої революції, всі ці зародки традицій ставали нам в нагоді протягом усього ХХ ст.
Націоналісти продовжили цю революцію в першій половині та в середині ХХ ст. і заклали потяг до незалежності у майбутніх поколінь українців. Демократи стали основою творення української державності у часи краху Радянського Союзу та розвитку громадянського суспільства, що дозволяє досі реформувати Україну й сподіватися на краще. Нові капіталісти забезпечили перехід від державного монополізму СРСР до олігархії. Анархісти стали основою антиолігархічної боротьби. А гетьманат як традиція козацької аристократії проявляється на тлі війни з Росією.
Чому Україна має державу й значні права та свободи? Бо у неї є демократична традиція.
Чому спричинилася до декомунізації та українізації? Бо є націоналістична.
Чому Україна продовжує бути хоч і нерівномірно, але багатою, попри безпрецедентне розкрадання її природних ресурсів, бюджету? Бо має капіталістичну традицію у вигляді, перш за все, олігархату, але і зародків середнього класу.
Чому українці змушують владу підвищувати соціальні стандарти й боротися проти олігархів? Бо у них є соціалістична традиція.
Чому вони здатні поза законодавчим полем боротися проти корупції, олігархічного здирництва, свавілля влади і спроб торгувати конституційним суверенітетом? Тому що у них є анархістська традиція.
Чому українці змушують центральну владу до децентралізації? Бо мають сильні територіальні громади як прямий наслідок отаманщини.
Чому українці виявилися спроможними опиратися ворогу навіть без армії та здатними до швидкого її відтворення у російсько-українській війні, що почалася 2014 року? Бо у них є козацька та анархістська традиції.
Отже, цивілізація — це не коли домінує якась одна політична традиція, а коли є змога використовувати їх усі. Тобто рівновага цих традицій і є справжній цивілізаційний поступ.
Українцям є чим пишатися — їхня революція в цивілізаційному плані більш універсальна і довгострокова, ніж Руська. Молю Бога, щоб українці не спокусилися якоюсь однією традицією, а змогли використати їх усі і створили зрештою свою цивілізацію.
130 населених пунктів в Україні втратили свої історичні назви. Нові були пов'язані з більшовицьким переворотом. Упродовж 2016–2017 років їм повернули попередні назви або перейменували на честь подій чи постатей української історії.
3 
1
Коментарі
1