Ексклюзиви
пʼятниця, 22 квітня 2011 04:30

У Чорнобильській зоні порожніми стоять 10 тисяч будинків
5

У полі біля села Залісся в Чорнобильській зоні відчуження пасеться табун коней Пржевальського. Їх завезли задля експерименту. Коні за шматком хліба підходять до рук
Покинута хата на центральній вулиці міста Чорнобиль заросла чагарниками
Протигази, розкидані на підлозі у вестибюлі школи №1 у місті Прип’ять
78-річна Ганна Заворотня живе з неходячою сестрою у селі Куповате. Після евакуації повернулася сюди у 1988 році
Реактор четвертого енергоблока вибухнув 26 квітня 1986 року

Дорогою до Чорнобиля біля cела Старі Петрівці на Київщині зустрічаємо кортеж президента Януковича. Кілька авто з сиренами і бусик. Звернули на узбіччя, постояли кілька секунд.

— Хоч би невдачі не було, — жартує водій.

Погода псується. Часом пролітає дощ зі снігом. На контрольно-пропускному пункті "Дитятки" отримуємо дозвіл. Проїжджаємо село Залісся, заросле чагарниками. Кілька занедбаних хат заледве видніються крізь зарості. Добре збереглися пам'ятник загиблим воїнам та магазин із несучасною назвою "Продмаг".

Зупиняємося у місті Чорнобиль. До аварії тут жили 15 тис. людей. Тепер менше 2 тис.  приїздять працювати вахтовим методом. Самоселів — 113. Люди ходять у робочій формі. Дітей не видно. У центрі на стіни будинку культури натягують панно — голуби на тлі ядерного вибуху. Так готуються до візиту президента з нагоди 25-ї річниці аварії. Трохи вбік від центральної вулиці — чагарники й покинуті хати.

Нас погоджується супроводжувати 30-річний Денис у чорних окулярах і рукавичках. Їдемо вздовж села Копачі. Хат не видно.

— Сюди впала перша радіаційна хмара, — пояснює Денис. — На стінах і стріхах було стільки радіації, що вирішили закопати будинки. Рили котловани й згортали хати туди.

За кілька кілометрів від атомної станції в полі пасеться табун коней.

— Коней Пржевальського завезли задля експерименту. У зоні водиться багато вовків і кабанів. Собак і лисиць мало, бо їх вовки їдять. Дорогою до четвертого блоку — збудований французами могильник для ядерних відходів. Наші контейнери не підійшли до французьких ємкостей. Довелося будувати спочатку. Зарили в землю 300 мільйонів доларів. Зараз американці будують новий.

Денис просить не ставати на траву, а залишатися на асфальті. На ньому дозиметр показує 300 мікрорентген, а на траві — 1500. Проїжджаємо мертве місто Прип'ять. У центрі — будинок культури "Енергетик". Поряд — дві 9-поверхівки. На одній — герб СРСР, на другій — УРСР. Вікна вибиті, зі стін сиплеться плитка і штукатурка.

— Тут жили 49 тисяч мешканців, — каже Денис. — За півтори години виселили всіх. Мародери збивали замки, влазили до кожної квартири. Якось приїхала жінка. Показувала ключі від квартири, де жила. Просила пустити, бо там у неї золоті персні лишилися. Кажемо: "Які персні? Мародери все винесли". За Радянського Союзу станцію охороняли з повітря два підрозділи протиповітряної оборони. Зараз нікого нема, — продовжує Денис.

На старому кладовищі дозиметр показує 1000 мікрорентген. Це у 20 разів перевищує норму. Дорогу до хати самоселів Марії і Михайла Урупів у селі Паришів знаходимо за колією від автомобільних шин.

— Їздять до нас журналісти мало не щодня, — каже 76-річна Марія Адамівна. — Наші грошей не дають, а інозємци возють. Учора японці були — тикалі мені по 200. Я нє брала, кажу, в нас радіація, а у вас ще й землетруси. А йон дав. Питаю, якби вам  погосподарювать у нас два роки, то навели би тут порядок? Йон каже, що за два роки не встигли б, а за 10 щось би було.

Урупи повернулися в Паришів 1988 року. Тоді дозволили повернутися 105 сім'ям. До цього жили в селі Лук'янівка Баришівського району.

— А була тут у нас баба Хіма, яка зовсім не виїжджала. Коли евакуїрували нас, вона до лісу убєгла. Шість днів у лісах бродила. Потом повернулася. Минулого году вмерла бабка.

Марія Адамівна згадує, як 2004 року голосувала за Ющенка.

— Був йон у нас, приїжджав, кожному по радіо дав. Довго ждали його, аж до вечора, не їли, на стільцях сиділи. Потім на виборах 2006-го і 2007 року голосувала за Юльку. А останній раз — за Януковіча. Тєпер за нього не буду, бо пєнсію малу дає. Обідив бабу. Не дорахували мені 12 років трудового стажу. Коли евакуїровалися, то погубілі якісь бумажки. А як сюди приїхали, кінулась, а доказать ніяк. Тепер маю 916 гривень пенсії. А буханку хлєба частніки продають по 6 гривень. Як жить?

У селах зони відчуження живуть 97 осіб. Порожніми стоять понад 10 тис. будинків.

Зараз ви читаєте новину «У Чорнобильській зоні порожніми стоять 10 тисяч будинків». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути