"Усе згоріло, навіть пенсія. Паспорт лише винесла, — плаче надворі 67-річна Ганна Приндюк із райцентру Костопіль Рівненської області. Жінка погано ходить, спирається на ціпок. — На шафі тримала 1600 гривень. Це всі наші з чоловіком заощадження за кілька років, ми обоє — інваліди".
У Костополі на вул. Стуса, 16 згоріла двоповерхівка на чотири квартири. Дах знищений повністю, стіни й перекриття стліли. Людських жертв немає. Мешканці не встигли винести з вогню майно, документи, гроші.
Ганна Приндюк розповідає, що пожежа сталася увечері 28 листопада:
— За кілька хвилин наші кімнати заволокло білим димом. Я злякалася, побігла до сусіда Васі Єсимця, бо в нього двоє малих дітей. Била в двері, кричала, але ніхто не відповів.
Приндюки вибігли на вулицю, почувши страшний тріск у коридорі. Надвір утекли й решта мешканців. Від сусідніх будинків бігли люди з відрами, але загасити вогонь не могли. За мить приїхали пожежники. Вони вилили на дім 45 тонн води.
— Цього вистачило б, аби доверху заповнити дім, — каже "ГПУ" Сергій Мостовий, начальник районного відділення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. — Був сильний вітер, ми боялися, що вогонь перекинеться на сусідній приватний сектор. Стріляв шифер, стеля могла обвалитися щохвилини.
Люди накидали на пожежників мокрі простирадла, аби остудити їх.
На другому поверсі згорів собака. Пес першим відчув дим, гавкав. Хазяї замкнули його в кімнаті, а коли втікали, забули про тварину.
— Я плакала. А якась хоробра жінка кинулась у мою квартиру й винесла дві подушки, кольоровий телевізор і два матраци. Це все, що врятували, — зітхає Ганна Приндюк.
Дерев"яний будинок збудували 1938-го. У стінах є пустоти, де прокладено електропроводку. Рятувальники припускають, що загорілася вона. Цю версію перевіряють експерти.
— Це все моя сусідка винна, — переконана 66-річна Ванда Богушевська. Жінка розмовляє ламаною українською, вставляючи польські слова. — Вона крала в мене електрику, під"єдналася до мого лічильника. Я впевнена, що іскра пішла від неї. Подам на неї до суду.
Під час пожежі Богушевської вдома не було. Жінка вже 16 років постійно живе у Варшаві. У двокімнатці на другому поверсі мешкала її 96-річна мати. У вересні та померла, квартиру залишила у спадок єдиній доньці.
— Їхала всю ніч машиною в Костопіль. Знайомий подзвонив, сказав, що горить моя хата, — нервує полька. — Я ж тут виросла, потім у школі викладала. Мама посадила під вікнами берізку. Тільки вона й залишилася зі всього спадку. Тут хороший район, близько до центру. Навпроти живе заступник голови райадміністрації, ще через два будинки — родичі міського голови.
Після пожежі полька живе в сусіда Мирослава Марчишина. Чоловік устиг винести з палаючої хати дещо з її речей. Тримає їх у себе в гаражі.
Ганна Приндюк живе по черзі в сусідів. Її чоловіка, інваліда першої групи, забрав син, який мешкає в Березному.
— Не можу їхати. Маю в сарайчику кілька свиней, вони не згоріли. Треба їх годувати, доглядати, — витирає сльози. — Ми вигребли на згарищі рештки зерна, картоплі.
Василь Єсимець із жінкою й двома дітьми теж мешкає в сусідів. Любов Трофимчук переїхала до невістки на інший кінець міста. В її гаманці обгоріли гроші, але вдалося обміняти їх у банку.
Влада допомогти погорільцям не може.
— І хотіли б, але нічим, — розводить руками міський голова Євген Денисюк. — Відселити людей теж немає куди. Може, в лютому з"являться якісь гроші, коли затвердимо бюджет на наступний рік.
1 
1
Коментарі