Уболівальники київського "Динамо" долучилися до протестів проти мовного законопроекту Ківалова — Колесніченка. Перед матчем першого туру чемпіонату України проти донецького "Металургу" 14 липня на трибунах стадіону "Олімпійський" розгорнули банер із написом "В Україні 46 мільйонів язиків, але мова в нас одна". При цьому співали національний гімн.
— Одразу кілька фанатських груп висловили бажання підготувати якийсь текст із даного питання, — каже 25-річний Петро, член одного з ультрас-угруповань. — З кількох ідей зупинились на цій, вона сподобалася більшості. Задум виник десь за тиждень до матчу. Пару днів це все обговорювалося усіма зацікавленими.
На виготовлення банера пішло два балони фарби.
— За 30 хвилин таке робиться, — продовжує Петро. — Як матеріал використали найдешевшу підкладочну тканину. Купили її за власний кошт, нас ніхто не спонсорує. Зазвичай подібні акції оплачуються із загального фонду, що утворюється від продажу ультрас-атрибутики та абонементів на ультрас-сектори. Цього разу одна ініціативна група вирішила взяти витрати на себе.
Пронести банер на стадіон було непросто.
— Дуже мала ймовірність того, що з нинішньою ситуацією в країні такий текст дадуть пронести на стадіон. Але все одно є багато способів це зробити. Не буду розповідати, який із них ми використали цього разу.
Чимало "динамівських" фанів — російськомовні.
— Більшість ультрас вільно володіють і російською, і українською. Але державна мова в нас одна, тому абсолютно всі схвально поставилися до такої акції. Це не позиція невеличкої групи людей — це позиція всіх ультрас "Динамо". До речі, всі сайти "динамівських" ультрас україномовні.
Цікавлюся, чи слід очікувати повторення подібних акцій.
— Уже кілька років поспіль усі нові пісні й "заряди", що виконують ультрас на трибуні, створюються лише українською мовою. Тобто, своє ставлення до української ми показуємо постійно. А цього разу продемонстрували наше ставлення до закону, — каже Петро.
— Це абсолютно правильний слоган, — вважає керівник громадської організації "Братство" Дмитро Корчинський, 47 років. — Українська молодь, навіть та, що пропадає на стадіонах, відчуває, що питання національної гідності, мови й культури — це найважливіші цивілізаційні чинники. Нині основними виробничими силами є не заводи, фабрики, машини, руки й ноги, а гідність, мова і культура. Найкультурніші нації — найбагатші й найвпливовіші.
Торік із київського стадіону пішов по країні слоган: "Спасибо жителям Донбасса за президента п...раса". Це найвдаліше гасло останніх років з точки зору піару, саморозповсюдження, вірусної пропаганди. І висунуте воно не політтехнологами, піарщиками, креативними агентствами, політиками, а футбольними фанатами. Тобто, вони не тільки правильно відчувають, а й креативно формулюють своє ставлення до того, що відбувається в країні.
Ця молодь зі стадіонів піде в політику, — продовжує Дмитро Корчинський. — Але навряд чи приєднаються до існуючих партій — вони здатні самі організуватися. Україні потрібна не одна потужна структура, а 10 тисяч невеликих, що будуть об'єднані стратегічними цілями. Це буде творенням громадянського суспільства, патріотичною мережею. Нація нарешті прокидається.
3 
1
Коментарі
206