На Андріївському узвозі в Києві почали класти гранітні плити замість бруківки з необробленого каменю. Перші метри вже виклали на початку вулиці зі сторони Контрактової площі. Старі камені залишать тільки біля Андріївської церкви. Роботи планують закінчити за місяць.
У вівторок пообіді 10 робітників курять, сидячи на чорних гранітних кубах. Поруч двоє чоловіків накривають каналізаційний колодязь збитими дошками.
— У нас перекур. Чекаємо пока наносять брущатки. Стару забрали десь через місяць після початку ремонту. А цю привезли недавно. Лежить он запакована, — огрядний кахельник Ігор важко дихає, показує в бік вул. Боричів Тік. — Колись це були плити гранітні. Їх ріжуть і до нас уже привозять кубами. Ми акуратно забиваємо резиновими молотками на спеціальну бетонну основу. Потім шви затрем. Зі сторони пішохідки будуть більші за розміром, а плитка всередині — менша.
На розі Боричевого Току та узвозу двоє чоловіків розбирають купу граніту. Беруть по три шматки і несуть до місця укладки. Поряд вагончики будівельників, бігає чорний собака. Біля 26-го будинку на Боричевому Току стоять великі білі мішки з бруківкою. Їх фотографує на мобільний киянин Іван Петрович, 55 років.
— Їх не цікавить історія, тільки гроші подавай. Ми колись жили тут поряд. Прийшлося переїхати через аварійний стан дому. Тепер на Оболоні. Боюся, якщо цими плитами встелять вулицю, то виглядатиме вона сіро й убого. Старе каміння додавало шарму цій вулиці, — каже.
Сторони чорних кубів нової бруківки мають близько 15 см, важить приблизно 1,5 кг.
— Я каблуки три раза ламала на старой брусчатке. Каждое утро хожу через Андреевский на работу. Хорошо, что меняют, но главное, чтобы она потом не поламалась, как на Майдане. А то у нас привыкли делать все быстро, но не качественно, — каже Вікторія Дмитрів, 30 років.
Стару бруківку на узвозі зірвали півроку тому, коли почали реставрацію вулиці. Її зберігають на майданчиках "Київавтодору" у трьох районах столиці.
— Під час попередньої реконструкції Андріївського узвозу до 1500-річчя Києва всі камінці дбайливо зняли, пронумерували, склали, охороняли. А тоді по цій нумерації поклали назад, — пояснює історик і краєзнавець Станіслав Цалик, 49 років.
— Не знаю, звідки взялася "качка", що стара бруківка з 1980-х. Її поклали ще в середині XIX сторіччя. Був такий цивільний губернатор Іван Фундуклей, — продовжує. — Він за власний кошт поклав бруківку, щоб Андріївським можна було ходити і в дощ. Її вимостили так, що ноги ніколи не промокали, бо навіть при сильних опадах не було калюж. А от при реконструкції у 1980-х наші діячі переклали її не дуже добре. Вода вже не збігала по спеціальних жолобках. А в 2000-х на бруківку поклали цемент. Через це вода просто водоспадом від Андріївської церкви стікала на Поділ. Те, що стару бруківку знімали екскаватором, щось небачене. Нова — зручніша для автомобілів, хоч Андріївський узвіз — вулиця пішохідна.
— Скептично дивлюся на це оновлення, — каже режисер і колишній народний депутат Лесь Танюк, 73 роки. — Проблема не в тому, що Андріївський зміниться, а в тому, щоб залишився дух і запах. Щоб працювали художники, проходили виставки. Щоб люди зберігали атмосферу.
— Нинішня реконструкція узвозу — це архітектурне варварство. За цим стоїть хамство теперішньої влади. І столичної, і взагалі, — вважає історик і мистецтвознавець Вадим Скуратівський, 70 років. — Андріївський ми ще не зовсім втратили, але до катастрофи залишилося зовсім небагато. При сьогоднішньому муніципалітеті може статися все.
2 
1
Коментарі