Міська влада не впоралася із негодою через свою некомпетентність та невміння працювати у місті. У такому великому населеному пункті як Київ має бути заздалегідь заготовлений план дій на різноманітні випадки, зокрема стихійного та техногенного характеру. Так зокрема, по лінії цивільної оборони такі папки на час "Ч" мають бути розроблені у кожній державній структурі. І ці папки написані досвідом, а не просто людьми, які сиділи у кабінетах і це все придумували, як військові статути написані не чорнилом, а кров'ю.
Так, наприклад, під час снігопаду на під'їздах до Києва має бути припинено рух усіх вантажівок із нетерміновим вантажем. Туди ж, на під'їзди до міста, свого часу ми мали підвозити кілька туалетів, армійські кухні, одну машину швидкої допомоги, цистерну з питною водою, оперативний паливно-мастильний заправник.
Кожен керівник знав, що на території його району є спеціальна велика техніка — у конкретних установах, військових частинах, аеропортах. І головне в цій ситуації не пропустити перший етап снігопаду. Потрібно одразу зробити декілька важливих кроків — не пропустити великі машини, різко почати очищення доріг, рухаючись у потоці машин. Це не значить, що треба спеціально когось прибирати. Як їдуть машини повільно, так і очисна техніка має рухатися з ними разом в одному потоці. І ця техніка має бути задіяна у перші години. Одночасно має відбуватися і посипання доріг. Адже якщо сніг починає сходитися і перетворюється у пральну дошку, то на тих ділянках вже немає сенсу щось робити.
Крім того, на великих проспектах завжди були передбачені спеціальні шматки роздільників, які знімалися у необхідний момент, аби дозволити техніці розвернутися в іншому напрямку. Це все було передбачено.
Також в обов'язковому порядку по лінії цивільної оборони були запаси дуже простих речей: на всіх дорожніх підйомах був посипальний матеріал, який можна було розсипати лопатою. Тоді всі машини, які буксують на підйомах, мали змогу нормально їхати. Так зокрема, там зберігалися суміші солі, чи добрив для рослин разом із відсівом.
Ще одна проблема, із якою зіштовхнулися кияни, це те, що у двірників немає необхідного запасу підручних засобів, лопат. Адже щоби навіть підключити населення до очищення своїх подвір'їв потрібно мати те, чим це робити. Хоча взагалі, це ганьба для Києва, коли людина, щоби виїхати з подвір'я, мала його відчищати.
Кожна міська служба має свій порядок дій, свої плани на такі випадки, все має бути чітко розподілено. Має бути задіяна вся техніка. Так Попов розповідає, що купили 150 суперефективних машин, а хто їх колись бачив? Де їх купили, за що і чому їх не видно?
Все це було розроблено людьми, які керували містом. Сьогодні ж ці хлопці тільки звикли ділити землю, майно і фінанси. Вони не знають, що в природі бувають катаклізми, що потрібно щось із ними робити, мати якийсь план дій.
Взяти той же дефіцит із хлібом. Ну невже у Києві не можна знайти можливості доставити необхідну кількість хліба? Київські хлібозаводи за один раз випікають 630 тон виробів!
Взагалі, п'ятниця була найголовнішою у цьому відношенні. Після штормових попереджень необхідно було зібрати штаб. Однак, п'ятниця була провалена. І всі смикання у суботу були вже невчасними.
Тому всі ці проблеми — від неусвідомлення масштабів об'єкта, яким ці хлопці керують. А по-друге, від того, що вони поклалися "на авось" і жодних дій не вживали. Це суміш некомпетентності, нерозпорядливості, невміння і навіть тупості. Бо всім цим проблемам можна було давно запобігти. Принаймні, зараз владі треба зробити правильні висновки, бо це далеко не остання катастрофа. Попереду — небезпека повені.
Бо чим же кияни сьогодні завинили перед Поповим? Їм потрібна та влада, яка б робила свою роботу.
1 
1
Коментарі
22