У селі Жван Мурованокуриловецького району 42 родини живуть в аварійних будинках. Тиждень тому вони звернулися по допомогу до голови обласної ради Сергія Татусяка. Просять виділити гроші на капітальний ремонт будівель.
Через село проходить траса Вінниця — Чернівці. Жван тягнеться на 7 км у низовині. Недалеко від нього — Дністровське водосховище, відділене невеликим пагорбом. Частину жителів переселили, коли будували ГЕС.
— Злякалися, що вода просочиться через гору й затопить село. У зону затоплення попали 180 хат. За два роки вистроїли будинки на колишніх колгоспних землях, де були силосні ями. Туди переїхали 64 родини, — розповідає дорогою до села 45-річний Микола Мартиненко.
У Жвані живуть 806 осіб. Працює олійня, медпункт, два магазини, школа, дитсадок і клуб. Усі жителі вирощують городину та тримають худобу. Продукти їздять продавати на базар у Новодністровськ, за 25 км.
— Ту нову частину села, куди переселили людей з-під пагорба, називаємо посьолком. Уже з перших років усі погреба там заливало водою. Приходилося викачувати й виносити гнилу картоплю. А через 10 років у хатах почали тріщати фронтони й сипатися підмурок, — згадує голова села Людмила Марецька, 50 років. — Кинулися писати листи про допомогу Кабміну, Міністерству енергетики, прем'єр-міністру й облраді. На всі листи відписали, що немає коштів у бюджеті. Допоміг лише тодішній голова облдержадміністрації Олександр Домбровський. За два роки з бюджету виділили мільйон гривень на ремонт найбільш аварійних будинків. Кожній родині давали по 50 тисяч гривень.
Іду новозведеною частиною села. Усі будинки високі, сірого кольору. На багатьох тріщини через усю хату, у деякі можна просунути руку. Власники залили їх жовтою будівельною піною.
— Ідіть до мене, подивіться, — 70-річна Ганна Тодорова вибігає на вулицю в самих шкарпетках. Запрошує в оселю. Усередині вогко та прохолодно. В усіх кімнатах глибокі тріщини на стінах і стелі. — Посипатися може в любу минуту. Як ховали свекруху, кусок стелі відвалився і впав прямо в труну. Кілька років тому в селі видавали компенсацію на ремонт хатів, але нам не дали. Допомогу отримали 10 хат, потім ще 12. Через ту компенсацію в селі всі люди пересварилися. Рік не здоровались одне з одним.
Сусідка Ганна Боднар із родиною перейшла жити з хати в літню кухню.
— Гроші на ремонт получила головиха Люся Степанівна, секретарка Валентина Атаманюк, вчителька Марія Черватюк. А в нас хата геть посипалася. Тепер п'ятеро мучимося в літній кухні — я, дочка, зять і двоє онуків, — каже Ганна Явтихівна, 70 років.
В оселі прибрано, усі стіни заклеєні шпалерами, стеля — квадратними шматками фанери.
— Узимку робили ремонт. На вагонку у веранді пішло 500 гривнів, а вона не хоче триматися, знов відпадає, — додає донька Наталія Миколаївна, 43 роки.
— У мене в спальні така появилася тріщина, що рука влазить. Я виліз на горище, щоб залити стіну рідким роствором. Так воно все витекло в хаті на підлогу, — додає місцевий підприємець Дмитро Химич. — Блок стіни та панель перекриття розійшлися від основної стіни. Видно, строїтєлі роствор зробили слабкий. Один пісок, а цементу пожаліли.
Це єдине село в області, що має подібну проблему.
— Жити в тих доміках можна, хоч і не комфортно, — говорить В'ячеслав Сахаров, виконувач обов'язків голови управління капітального будівництва облдержадміністрації. — Фактично ремонту вони не підлягають. Бо зведені на плавучих ґрунтах. Як тільки піднімається рівень води, так стіни і тріщать. Треба укріпляти фундамент.
2 
1
Коментарі