"Я корінний жмеринчанин і маю право взяти пару кірпічів для себе і для сина. Вони діють, як талісман довголіття", — каже Віктор Ляухін, 55 років, зі Жмеринки.
Він порпається в снігу на місці, де стояв старий залізничний вокзал. Приміщення завалилося торік у ніч проти 10 грудня.
— Прадід будував цей вокзал. Казав моїй матері: "Хто прикаснеться до цих кірпічів, проживе 100 років". Дід Гаврило прожив 108 років. Я сам бачив його метричну виписку про народження, зроблену ще за царя, та свідоцтво про смерть.
Явдоха Процюк, 60 років, із передмістя Мала Жмеринка також переконана, що цегла, з якої будували вокзал, незвичайна:
— Троє моїх сусідів тоже принесли додому по кірпічу. В тому зданії жила якась добра сила. Бабця казала, що строїтєльство того вокзалу освячував священик, що потім пішов у Почаївський монастир і там лікував людей. А в роствор, точно знаємо, домішували кістки загиблих коней, яєчні жовтки та козяче молоко. Кстаті, бабця допомагала ремонтувати вокзал. Після війни, 1945-го. Прожила 111 років.
Молодь до переказів старожилів ставиться скептично:
— Люди того покоління їли чисту їжу без хімії й не знали, що то таке— наркоманія, — каже Василь Глушко, 22 роки, майстер із ремонту мобільних телефонів. — Тому вони всі довго жили. Але про старий вокзал я теж чув багато дивного. Обов'язково принесу і собі додому цеглину.
Будівлю звели 1886-го за дорученням імператора Олександра II. Після цього Жмеринка дістала статус міста. Місцеві хотіли зберегти вокзал як пам'ятку. Кажуть, що наприкінці 2009-го він завалився не від старості, а через занедбаність. Приміщення перебувало на балансі Укрзалізниці та Укрпошти.
Завалів досі не розібрали.
— Між Укрзалізницею та Укрпоштою є договір на прибирання руїн старого вокзалу. Роботи вже почалися,— говорить Ольга Однороб, інженер жмеринського відділення Укрпошти.
2 
1
Коментарі