Удвічі-утричі дешевше можна купити товари вінницьких виробників у працівників, які крадуть на підприємствах. Найчастіше торгують ковбасою, молоком, маслом та спиртом. За місяць на краденому мають від 500 до 2 тис. грн. Покупців шукають серед родичів і друзів.
— Вже кілька років продаю московську ковбасу по 20 гривень за паличку. З нового року ціну підняла до 25 гривень, — розповідає вінничанка 45-річна Вікторія. — У магазині кілограм такої коштує більше ста гривень. Замовлення потрібно робити наперед, бо швидко розбирають. За зміну можу винести 15 палок.
Вікторія отримує 1,8 тис. грн зарплати. На торгівлі ковбасою додатково має 3-3,5 тис. грн. Продукти перекидає через паркан чоловікові.
— Коли охоронці йдуть на обхід території, перекидаю попаковану по дві-три палички. Чоловік з того боку збирає. Одного разу злякалася, думала, що охорона повертається, і з такою силою жбурнула ковбасою чоловікові по голові. Він зойкнув та замовк. Думала, вбила. Бувало й таке, що доводилося прив'язувати ковбасу до стегон і талії. Це ненадійно. Тоненькі палички ще тримаються. А буває ж, що є замовлення на сардельки чи лікарську. Одного разу на прохідній загубила всю ковбасу, коли розв'язався мотузочок. Іду, а та ковбаса сипеться. Тут охорона, а у мене на талії метрів п'ять шкільних сардельок намотано. Не звільнили з роботи тільки тому, що віддала половину охоронцям.
48-річна Інна працює на спиртовому заводі. Спирт виносить у 1,5-літрових пластикових пляшках. На роботу завжди ходить у широких спідницях, що пошила на замовлення. Зсередини їй наробили кишень. У них ховає пляшки зі спиртом. Більш як чотири не бере.
— Як нормальний начальнік зміни, завжди відливаю спирту. Літра — 30 гривень. Одного разу клієнтка подзвонила, сказала, терміново треба на весілля 15 літрів. То виносили разом із напарницею. По чотири пляшки в кишені, ще по одній у труси між ноги. Поки пройшли коло охорони, думала, посивію. Заробили 450 гривень на двох. За місяць маю два-три таких замовлення.
На Центральному ринку Вінниці носять згущене молоко у 1,5-літрових пляшках. За одну просять 10 грн. Його крадуть із кондитерського цеху.
43-річна Раїса Василівна за зміну виносить 4 л молока.
— Маю спеціальний целофановий пакет із цупкої плівки, в нього наливаю молоко. Зимою виносим його у шапці, влітку кладемо у сумку під підкладку чи у спідницю. Найважче було людей привчити купляти таке молоко. Бувало, хожу з трьома пляшками по ринку, ніхто не хоче брати. Відмовлялися, бо дешево. А потім як народ розпробував ту згущенку, масово стали розбирати. Зараз, часом, і до базару не встигаю дійти.
24-річний Віктор працює на току в приватному господарстві. Пшеницю набирає в резинові чоботи. Потім перемелює її на муку.
— Спокойно, во врємя роботи насипаю повні чоботи і прикриваю широкими штанами. Живу недалеко від роботи, можу побігти витрясти чоботи й назад вернутися. Зберігаю його в льоху. Товариш, з яким працюю напару, теж так само робить. Але живе аж на другому краю села. То прибігає і в мене зсипає, а ввечері зерно в мішки та на тачці везе додому. Прикриваємо один одного. Слідкуємо, де хазяїн ходить. За сезон вдається винести тонну зерна. Муку продаєм на базарі. Частина лишається худобі.
Твердий сир, масло й вафлі до чаю продають по офісах. Їх виносять із санаторіїв. 45-річна Валентина працює кухарем у санаторії. Каже, в більшості зараз п'ятиразове харчування.
— Люди не знають, скільки по нормі положено продуктів. Ми економим. На столи замість 50 грамів масла ставимо 25. Розрізаємо його на охайні кубики. Замість чотирьох шматків сиру — кладемо два. За рахунок кількості людей у санаторії за зміну набирається зо 2 кіла масла і десь 1,5 кіла сиру.
1 
1
Коментарі