Півроку тому 61-річний Микола Джига став губернатором Вінницької області. Зустрічаємося у його кабінеті в облдержадміністрації. Запрошує за невеликий стіл, на якому стоїть таця з цукерками, пригощає. Каже, що солодкого не їсть.
— Економічний стан області стабільний. Показники по збору зерна навіть вищі, ніж торік, — розповідає. — Зібрали 3 мільйони 370 тисяч зерна, з нього 75 відсотків — продовольче. Знаю вже більшість проблем області. Скажімо, це елеватори. Зараз є 43. Більшість за зберігання тонни зерна хочуть 20–22 гривні в місяць. Це багато. Тому зараз думаємо, щоб побудувати новий елеватор. Головний наш недолік — переробка сільгосппродукції. Найприбутковіша сільгоспкультура — це цукровий буряк. Кожен гектар може давати прибутку до 2 тисяч доларів. В області 40 цукрових заводів, які збудували ще у 1950–60 роках. Економічно вони збиткові. Якщо побудувати один новий завод за 150 мільйонів гривень, він окупиться за два-три роки.
Назвіть основні досягнення області за вашого керівництва.
— Завершили будівництво окружної дороги навколо Калинівки. Вона чотирирядна, з хорошим покриттям. Розморозили будівництво хірургічного комплексу обласної лікарні імені Пирогова. Її почали будувати 1996 року. За цей рік накрили дах, поставили металопластикові вікна. Зараз проводимо теплотрасу. Плануємо завершити весь корпус до 2012 року. Побудували близько 200 молокоприймальних пунктів і підняли ціну на молоко. Коли я прийшов в область, його приймали по 1,5 гривні, тепер ціна за літр доходить до 3. Доплатили понад 100 мільйонів гривень тим людям, які здавали свої паї в оренду. Провели більше як тисячу кілометрів освітлення. Зараз у Вінницькій області нема жодного неосвітленого населеного пункту. Почали реконструкцію залізничних колій, і з 2012 року до Києва можна буде доїхати за півтори години на швидкісній електричці. Домовилися з Укрзалізницею про виділення коштів на реконструкцію залізничних вокзалів Козятина і Жмеринки.
Що плануєте робити наступного року? Що впроваджуватимете нового?
— Буду просити на сесії обласної ради, щоб збільшили фінансування на розвиток фізкультури і спорту. Хочу, щоб населення області ставало здоровішим, тому агітуватиму займатися спортом. Можливо, побудую Палац спорту.
Із ким спілкуєтеся у Вінниці?
— Більшість друзів залишилися у Києві, бо я там працював багато років. Тут є декілька людей, з якими працювали під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Це Олександр Більман, я його серед друзів називаю Більмандо. Бувші начальники обласної міліції Василь Поліщук та Валерій Бевз, депутат Верховної Ради Григорій Калетнік — і все. Коли їхав у Вінницю, дуже багато знайомих просилися зі мною на посади заступників. Але я нікого не взяв. Знімаю двокімнатну квартиру у мікрорайоні Поділля. Живу там сам. Маю трикімнатну у Києві на бульварі Лесі Українки, отримав її від управління внутрішніх справ. Вінничани мене пізнають на вулицях, вітаються. Особливо, коли йду в магазин щось купити поїсти, то швидко обслуговують і дають найкраще.
Як змінилося ваше життя після призначення губернатором?
— Тепер ні на що немає часу. Раніше ходив двічі на тиждень на теніс, басейн, тепер не можу собі цього дозволити. На роботі затримуюся до дев'ятої-десятої вечора. На вечір лишаю підпис пошти, а деякі листи треба читати. Особливо ті, що приходять з Адміністрації президента. Багато скарг від людей. Пишуть, що мала пенсія, просять допомогти знайти роботу чи влаштувати дітей.
Із чого починаєте день?
— Встаю о 5.30, вмиваюся. О шостій іду надвір і годину проводжу там. При будь-якій погоді. Біля будинку є перекладина. Підтягуюся 30–40 разів, бігаю, розминаюся. Потім приймаю душ, снідаю. Зазвичай їм кашу. Готую собі овсянку, пшоно, перловку. Можу з'їсти кусочок хліба з маслом і чай. Найулюбленіша моя страва — це холодець, який готують у моєму селі Яровому. Але їм його дуже трошечки, бо все, що смачне, то небезпечне для здоров'я. М'яса практично не вживаю, можу дозволити собі шматок курятини чи риби.
Телевізор практично не дивлюся. Подобаються фільми Ельдара Рязанова, Леоніда Гайдая. Люблю поезію. Маю у кабінеті кишенькову книжечку з поезіями Тютчева, Гьоте, Байрона. Дуже люблю Пушкіна.
Зараз у мене автомобіль "Ауді-80" 1987 року випуску. Він у хорошому стані. Люблю їздити на швидкості. Першою моєю машиною була "таврія". Продав її за 900 доларів, купив "жигулі" 1992-го. Потім цю взяв. Хотів би японський автомобіль "Тойоту Камрі" або "королу". Чи, може, й джип "прадо".
Про що мрієте, чого боїтеся?
— Хочу, щоб діти в мене виросли достойними. Боюся набрати лишню вагу. Щоранку стаю на напольні ваги і зважуюся. За останніх кілька тижнів набрав півтора кілограма. Тепер багато себе в чому обмежую. В плані роботи хочу, щоб Вінницька область процвітала, і зроблю все для того. Якби мав можливість, очолив би будинок сімейного типу і займався б з дітьми спортом. Бо свої вже повиростали і не завжди хочуть слухати.
Нововведення від Миколи Джиги
— У жовтні 2010 року вивів 200 чиновників обласної адміністрації на спільну ранкову зарядку. Перше заняття з інструктором провели в парку Дружби народів у мікрорайоні Вишенька. Такі зарядки мали стати традиційними. Їх планували проводити тричі на тиждень, але нововведення не прижилося. На наступну ранкову зарядку чиновники не прийшли.
— У грудні заборонив вживати алкогольні напої під час святкувань днів народження та інших урочистостей у приміщенні облдержадміністрації. Тепер працівники пригощають колег чаєм і солодощами.
— Відремонтував їдальню облдержадміністрації. Ходить туди обідати.
2 
1
Коментарі