Комунальні проблеми, які виникають у селі, має вирішувати сільська рада. У її обов'язки входить опікуватися благоустроєм населеного пункту, але коштів зазвичай не вистачає. З'ясовуємо, яким чином можна розв'язати проблеми в селі.
12 приватних будинків по вул. Нечая у райцентрі Тиврів власними силами полагодили водогін.
— Почалося все до Нового року. У нас прорвало трубу, залило вулицю так, що пройти було неможливо, сплошний лід, — розповідає місцева Тамара Кондратюк, 38 років. — Викликали селищного голову, щоб поміг з ремонтом. А він каже: "Завтра візьму лома, прийду вам помагати". Ми ту яму роздовбали, попросили, щоб прислали когось трубу справити. А в комунхозі сказали, що наша труба не стоїть у них на балансі.
Виносить з будинку ксерокопії заяв, що писали голові селищної ради та начальнику комунгоспу. Кладе на круглий стіл біля вхідних дверей.
— Через два тижні з комунхозу прислали нам якихось двох алкашів. Товклися там два дні. Сусіду забора спалили. Були в такому состоянії, що паяльна лампа на другу сторону включилася. В конце концов, ніхто нічого не зробив. І ми скинулися по 20 гривень, самі найняли людину, — згадує Тамара Кондратюк.
На подвір'я Кондратюків заходять сусіди, розсідаються на ґанку.
— Ось літом знову потекло. У двох місцях, — говорить 46-річна Інна Суверток. — Знов самі все робили, хто не міг копати, давали гроші по 30–50 гривень. Трубу купували самі.
Присутні починають одночасно обговорювати проблеми з водогоном, малою кількістю криниць у селищі.
— У нас тут скелі. Криницю викопати складно. Та й дорого, — наголошує Ніна Гончарук, 61 рік.
Селищний голова Тиврова Валентин Лісовий, 53 роки, зауважує, що водогін на вул. Данила Нечая не прийнятий на баланс комбінату комунальних підприємств.
— До мене жителі постійно звертаються: "Дай вишку, дай електрика, дай трактор. Дай! Дай! Дай!". Своєї техніки в селищі нема. Вишку ходжу на фірми просити, трактор так само. Бюджет у нас всього 1 мільйон 900 тисяч. З них понад мільйон 200 тисяч йде на утримання дитячого садка, — каже. — Щоб поставити водогін на баланс, треба зробити проект, тоді ми будемо давати гроші на ремонт.
Найбільше скарг від сільрад на погані дороги, відсутність освітлення та неробочі приміщення клубів чи дитсадків.
— У середньому бюджет сільради мільйон гривень, — розповідає сільський голова села Демидівка Жмеринського району Іван Браславець, 55 років. — Більшу частину коштів трачу на утримання дитсадків. У мене їх два. В кожному понад 50 дітей. Витрачаю на це 560 тисяч гривень. Шоб закупити меблі чи поновити іграшки в садочках, шукаю спонсорів. На території нашого села є чотири потужних підприємства. Йду до них, питаю, чим можуть помогти. Цього року підприємство "Трансервіс" закупило дитячі стільчики і столики у дитсадок села Могилівка. Воно теж на балансі сільради.
Село Демидівка одне з перших отримало грант на заміну котлів у школі, дитсадку і сільській амбулаторії. Щоб брати участь у міжнародних грантах, створили громадську організацію "Краса міжріччя".
— У міжнародних грантах повинна брати участь громада, а не сільрада. За умовами конкурсів, люди мають зібрати 5–10 відсотків усієї суми проекту. На енергозберігаючі системи отримали 160 тисяч гривень. Частину з цих коштів виділила організація ПРООН. Замінили всю систему опалення. Це суттєво зменшило витрати на тепло, — каже Браславець.
Заявки для участі в грандах сільські голови знаходять в РДА та ОДА.
2 
1
Коментарі