Ганна Климчук, учителька з села Селище Тиврівського району:
— Якби хто дешево продав, то купила б не більше гектара десь недалеко від Вінниці. З сучасних матеріалів построїла дачу і приїжджала б туди на відпочинок. Або збудувала б готельний комплекс, зробила б тренувальну базу для спортсменів чи басейн, але точно не садила би бараболю.
Отець Михаїл, священик із села Кивачівка Теплицького району:
— Купив би 10 гектарів у селі, зайнявся б фермерством. Вирощував би якісь нові сучасні сорти пшениці чи інших культур.
Юрій Олійник, директор вінницької юридичної фірми "Капітал":
— Мені треба 6 гектарів у глухому селі, краще було б десь на півдні України. Посадив би там садок і через кілька років з цього жив би. Колись прадід мав 4 гектари лісу, хоть він і не міг ходити, але гроші постійно мав. Наймав лісорубів, продавав дрова, а тоді його розкуркулили. А ще викупив би ставок, зарибив би його, почистив і брав би з рибаків за риболовлю.
Олена Прокопчук, санітарна лікарка із Хмільника:
— На березі Чорного чи Азовського моря добре б мати 5 гектарів. Побудувала б готель і щоліта заробляла гроші. Тільки зробила б його добротно: стіни з кирпича, тепло підвела. Бо строять там із картонок. Поряд би організувала ігрову площадку, як у Турції. Брала б за це не дуже дорого. Бо в Криму нормального сервісу нема.
Володимир Мосійчук, власник продуктового магазину на вул. 50-річчя Перемоги у Вінниці:
— Купив би десь у центрі Києва соток із 10 для постройки дома. А земельну ділянку не хочу. На землі робити треба. Та й те, що вирощуєш, не ціниться. Он цього року врожай непоганий був, але всі, хто працював, утратили більше, ніж зібрали. Його ж продають за безцінь.
3 
1
Коментарі