Микола Джига народився в селі Ярове Шаргородського району. Сюди приїжджає майже кожні вихідні. Останній раз був 19 грудня. Усім дітям із села вручив подарунки з цукерками.
— Багато допомагає школі, — каже голова сільради Валерій Ковальчук, 40 років. — Нещодавно обладнав комп'ютерний клас, придбав принтер і сканер. Подарував відеокамеру, фотоапарат. У шкільну бібліотеку привозить книги. У центрі села побудував церкву святого Миколая за власні кошти. Відколи став губернатором, відремонтували під'їзд до села, центральну вулицю Миру, сільський медпункт. У дитсадку зробили новий дах, поставили металопластикові вікна.
Батьки Миколи Джиги померли в 1990-х. У спадок лишилася хата неподалік від центру села. За будинком, городом і пасікою доглядає його сусідка Галина Рингач. У домі губернатор зробив ремонт, але ззовні нічого не міняв.
— Почав працювати в 16 років у Фастові, — розповідає Микола Джига. — Був на будівництві столяром-плотніком. Зарплату тоді давали двічі на місяць. Загалом мав до 80 рублів. Аванс був 25, а решту скільки вже заробиш. На цигарки і горілку не тратив. На свою першу зарплату купив світер. Дуже мріяв купити мотоцикл "Яву", але це було недосяжно. Так я на мотоциклі ніколи й не їздив, бо розбився би. Люблю швидкість.
Старший син губернатора 39-річний Юрій працює на "Укрзалізниці". Одружений, має сина Дениса.
— Середній доньці Ірині 36 років, давно живе в Сполучених Штатах. Вона вийшла туди заміж за американця. Внучки Аліна і Каріна — теж громадянки США. Тиждень тому приїхала Каріна у Вінницю. Вони по черзі приїздять, щоб не забути російську мову. Дочка була літом. В Америку цього року я не їздив. Президент дав на тиждень відпустку, то я був у Криму за станом здоров'я.
Молодший 23-річний Микола вчиться в магістратурі юридичного факультету Київського університету ім. Шевченка. Закінчує його цього року з червоним дипломом.
— Зараз думаємо, куди піде працювати. Своїх синів завжди вчив протистояти спокусам, таким, як куріння, горілка, дівчата.
13 
1
Коментарі