"Як українці визначають ворога: "Це не Путін, а Росія" – Девід Ігнатіус

Думки у виданні The Washington Post оглядача Девіда Ігнатіуса

Під час візиту до Києва минулих вихідних я постійно ставив українцям запитання, яке мучить мене: ви ведете війну проти Володимира Путіна чи проти самої Росії? Майже щоразу отримував ту саму непохитну відповідь. Ворог – Росія, яку треба перемогти та змінити.

В українських очах ця жахлива війна перетворилася на зіткнення цивілізацій. Вони стверджують, що більшість росіян підтримують жорстоку війну Путіна так само, як більшість німців підтримували Адольфа Гітлера. Якщо Росія, як нація, не відмовиться від імперських мрій, які пробудив Путін, конфлікт не може бути вирішений шляхом переговорів.

"Росія має пройти через той же процес, що Німеччина після Другої світової війни. Якщо російське суспільство не зрозуміє, що вони зробили, світ порине в хаос", – наполягав радник президента Михайло Подоляк.

Він з ентузіазмом передбачає, що післявоєнна Росія розпадеться на п'ять чи шість менших країн.

Це українське прагнення до повної перемоги зрозуміле для країни, яка зазнала жорстокого нападу на цивільне населення. Але ставить перед адміністрацією Джо Байдена хворобливу дилему. Як ясно дав зрозуміти президент Байден в есе від 31 травня в The New York Times, США прагнуть "узгодженого припинення війни", під час чого Росія піде з окупованої території. Байден прагне перемоги України, але не повної поразки Росії.

Для мене міркування про те, чим закінчиться ця війна, зіставляють два суперечливі уроки ХХ століття. Історики загалом згодні, що каральний мир, накладений на Німеччину після Першої світової війни, сприяв жорстокому прагненню нацистів до помсти. Але історики також згодні, що вирішальний результат Другої світової війни, коли Німеччина та Японія були змушені беззастережно капітулювати, дозволив обом країнам чудово відродитися після війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми підірвали фундамент російських сил" – Іван Ступак

Українці, від високопосадовців до пересічних громадян, схоже, переконані, що треба перемогти путінську Росію, а не лише самого Путіна. Ольга Дацюк, 33-річна телепродюсерка, яка відпочивала за обідом у кафе, усміхалася мені, але була категорична.

"Ми відчуваємо, що Росія та росіяни несуть відповідальність за все це", - сказала вона.

Таку ж думку висловив Сергій Герасимчук, керівник зовнішньополітичного аналітичного центру "Призма": "Це не Путін, а Росія. Шанс на примирення є, але не за мого життя".

Український наратив концентрується на шляхах, що розійшлися, які дві країни обрали після розпаду СРСР 1991 року. Українці повернули на Захід, до ЄС, і ухвалили вільну, хоч і корумповану версію демократії. Спочатку Росія загравала з Заходом за президента Бориса Єльцина, але після десятиліття хаосу і принижень росіяни вітали сильну руку Путіна, коли його обрали президентом 2000 року.

У Росії ніколи не було ретельної посткомуністичної люстрації, і, на думку України, у цьому коріння нинішньої катастрофи.

"Росіяни бояться демократії. Це те, чого ніколи не зрозуміють українці. Замість свободи обирають безпечний простір та гарячу їжу", – каже Дацюк.

Два суспільства розійшлися, каже Аліна Фролова, колишній заступник міністра оборони, яка нині очолює аналітичний центр "Центр оборонних стратегій".

"Росія мала 10 років свободи після 1991 року, але вони вирішили повернутися до своєї традиційної імперії", – каже вона.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов

Прозахідна демократія України загрожувала Путіну, і він невпинно й одержимо працював над тим, щоб розтрощити її. Його війна проти України розпочалася 2014 року, коли він захопив Крим і частину Донбасу, і завершилася вторгненням із випаленою землею цього року.

Але російські напади лише посилили відокремленість України. Зібрання українських інтелектуалів у червні, які спонсорували два провідні університети, склали список із 74 способів, якими війна змінила суспільство. Валерій Пекар, член групи, назвав цей новий дух "громадянським українством" – у ньому національна гордість, любов до своїх збройних сил і прагнення до європейського, демократичного майбутнього.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою" – Ярослав Грицак

Тож, чим же закінчиться це зіткнення цивілізацій? На Заході люди намагаються уявити мир шляхом переговорів. Що Путін може відійти на позиції до вторгнення. Або посередники можуть розробити формулу, яка дасть змогу відстрочити остаточне вирішення питання про статус окупованих територій. Чи російська армія може повстати проти диктату Кремля. Або Путін може бути замінений наступником, який не зможе чи не захоче продовжувати війну.

Українці, з якими я зустрічався в Києві, одноголосно відкинули будь-яке тимчасове врегулювання. Вони хочуть, щоб Україна відвоювала всю свою територію, а Росія рішуче програла. Війна закінчиться, сказав секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данилов, "коли росіяни зрозуміють, що вони не мають шансів на перемогу".

Американці відчувають безболісне задоволення, спостерігаючи, як українці виборюють свободу. Але й для нас зростатимуть ризики, якщо війна продовжуватиме загострюватись. Ми повинні ретельно їх калібрувати та уникати прямого американо-російського конфлікту. Але не можемо повністю уникнути небезпек.

Звісно, це війна, яку варто виграти. Я не хочу, щоб Росія була знищена, і думаю, що будь-який аргумент, що це назавжди чужа цивілізація, є невірним. Але ідеологія, яку представляє Путін, і яку підтримують багато росіян, має бути переможена.

Переклад Gazeta.ua

×