Репортаж з Донбасу, де тривають інтенсивні бої за два ключові міста регіону – Лиман і Бахмут. Передсмертні агонії Росії як імперії та путінського режиму, у яких Москва може піти на крайні кроки – використовувати хімічну, біологічну чи ядерну зброю. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.
"Переломні моменти боротьби на сході України", The New York Times, США
Український солдат підійшов до берега річки, послухав звуки артилерії вдалині й закинув вудку в каламутно-зелену воду. Його безтурботність на українській лінії фронту в районі східного міста Лиман свідчила – побратими поблизу перемагають.
Менш ніж за 50 км група українських солдатів обережно рушила до уламків зруйнованого мосту в центрі іншого міста – Бахмуту. Пронизливий свист російського артилерійського снаряда, за яким шлейф бруду й диму, подав не менш промовистий сигнал – росіяни відбиваються та наближаються.
Битва за Донбас тепер зосереджена навколо цих двох стратегічно важливих міст. Бої тривають запеклі, оскільки обидві армії прагнуть зайняти нові землі до зими.
Імпульс в українців, чиї стрімкі перемоги виявили некомпетентність і кричущу слабкість російських сил
У ширшій війні імпульс в українців, чиї стрімкі перемоги на північному сході країни цього місяця виявили некомпетентність і кричущу слабкість російських сил. Але Донбас, який Путін вважає своєю головною здобиччю, – це інша, укоріненіша боротьба.
Україна докладає всіх зусиль, щоб повернути Лиман – залізничний вузол, який є важливим центром постачання на Донбасі. Росіяни контролюють місто, але Україна сподівається використати його як ворота, щоб просунутися далі на схід і зберегти свою динаміку.
Бахмут – точка входу до частини регіону, яку все ще утримують українці. Його захоплення також принесло б Росії перемогу після принизливого розгрому на півночі. Упродовж останніх трьох місяців росіяни безперервно обстрілюють місто.
Боротьба за Бахмут і Лиман зводиться до стратегічного позиціонування сторін доти, доки лінія фронту не застигне з настанням холодів. Якщо міста перейдуть під контроль України, Київ буде готовий повернути втрачені території найближчими місяцями. Якщо залишаться в руках росіян і з підкріпленням їхніх сил, вони допоможуть РФ поставити два великі міста Донбасу – Краматорськ і Слов'янськ – під загрозу, що зростатиме, і частіші обстріли.
У Лимані українці досягли деяких успіхів. Їхні сили атакують місто з півдня та заходу, і в міру просування захоплюють села й передмістя. Місто відрізане від російських постачань на півночі після нещодавнього наступу України. За словами українців, до Лиману прибуло російське підкріплення, яке сповільнило їхнє просування.
У Бахмуті Росія повторює українську стратегію нападу з обох сторін. Українські війська навколо міста зношуються і атакуються зі сходу й півдня. Вони зазнають постійного потоку жертв і втрат техніки. Одне село на околиці міста росіяни захопили на початку місяця.
Росіяни втратили ініціативу й не мають сил для захисту великого поля бою
Російські сили "перевантажені", каже Майкл Кофман, аналітик у військовому інституті CNA. "Вони втратили ініціативу й не мають сил для захисту великого поля бою", – каже він.
Докази браку сил у Росії помітні – Кремль мобілізує сотні тисяч росіян. Декого з них відправлять на фронт у найближчі тижні й місяці. Хоча їхня підготовка може бути сумнівною, а ефективність обмеженою, ці солдати будуть перешкодою для дрібніших і менш озброєних українських сил.
Територію довкола Бахмуту переважно контролює ПВК "Вагнера". Українці кажуть, що лави "вагнерівців" поповнюють в'язні із сепаратистських регіонів. "Вагнерівці" атакують лише, коли відправлять в'язнів як "гарматне м'ясо" вперед, щоб ті зіткнулися з українською зброєю. Тактика принесла українцям потік полонених, бо в'язні часто здаються в полон.
Поки що росіяни повільно беруть Бахмут. На його околицях постійно триває кулеметний вогонь – помітна відмінність від артилерійських перестрілок, які визначили раніше перебіг війни на Донбасі.
Упродовж кількох останніх тижнів російські війська обстрілюють і наступають. Українці втрачають техніку й людей, і кілька сотень метрів території. Потім українці намагаються повернути територію, проводячи контратаки.
"Ми вбиваємо їх багато, але вони продовжують прибувати", – каже український солдат.
У Бахмуті навіть поява HIMARS не змогла серйозно вплинути на російський ланцюжок постачання. Це дозволяє припустити, що Росія адаптувалася до ударів, краще розосередивши запаси боєприпасів.
Серед кривавих боїв сюди-туди застрягли мирні жителі, які відчайдушно бажають припинити бої. Спочатку обстріляють околиці, потім центри міст. Рятувальні й державні служби тримаються якомога довше, поки техніку не знищать, а співробітники не втечуть або їх не вб'ють. Брак у місті електрики, води, тепла й мобільного зв'язку зазвичай сигналізує про початок повної ізоляції.
Бахмут і його мешканці намагалися чинити опір виходу на цей останній етап. Але трава в парку вже надто виросла, сміттєві баки переповнені, а біля лікарні стоїть щось схоже на обвуглений корпус швидкої допомоги.
"Війна в Україні в небезпечному переломному етапі", CNN, США
Хаос минулого тижня може бути неправильно втішним. Попри катастрофічну поведінку Росії у війні, найнебезпечніший момент її може тільки наближатися. У певний момент Кремль оголосить, що "фіктивні" референдуми в чотирьох частково окупованих областях України дали йому мандат на їх швидку анексію.
"Референдуми" незаконні з погляду міжнародного права. Україна, США й НАТО вже чітко дали зрозуміти, що цей крок не матиме юридичної сили та призведе до санкцій. Росія, імовірно, посилить головну загрозу, що стоїть за цим фарсом, відкрито заявленим главою МЗС Сергієм Лавровим: "Москва залишає за собою право захищати райони, які стали її територією".
Загроза Москви ядерна. Путін попередив, що Росія за потреби "використає всі системи озброєнь" як відповідь на вигадані ядерні загрози НАТО.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов
Упродовж місяців західні лідери відмахувалися від припущень, щоб ядерний конфлікт розглядати. Тепер президент США Джо Байден змушений публічно посилати повідомлення про стримування та готовність заспокоїти союзників.
Неприємно жити в час, коли США мають публічно попереджати РФ, яка несподівано програє сусідові, що використання ядерної зброї – погана ідея. Принципи взаємного гарантованого знищення, які принесли темне затишшя під час холодної війни, схоже, втратили актуальність.
Росія хоче створити образ божевільного, готового втратити все для всіх, якщо зіткнеться з поразкою у війні
Ми зіткнулися з Росією, яка хоче створити образ божевільного, готового втратити все для всіх, якщо вона програє в цій війні.
Часткова мобілізація виявилася настільки катастрофічною, наскільки міг очікувати будь-хто, хто проходив призов у Росії. Мобілізують "не тих", бо багаті тікають, а бідних більше, ніж інших. Іржаві автомати, автобуси п'яних рекрутів. Досі немає відповіді на ключове запитання: як десятки тисяч ненавчених і без бажання служити солдатів забезпечуватимуть і екіпіруватимуть, якщо РФ за останні шість років не змогла укомплектувати регулярну армію?
Криза в путінській Росії не змусила на себе чекати, коли мобілізовані повернуться в трунах. Політики кажуть, що в помилках призову винні місцеві чиновники. Але в основі війна, яка привела Росію сюди.
Примусова мобілізація чоловіків, що старіють, і мимовільної молоді навряд чи змінить розклад сил на полі бою, де бойовий дух українців зашкалює, а їхнє екіпірування поволі покращується
Це робить Путіна набагато слабшим. На додачу до бід, він стикається з внутрішнім інакодумством, яке безпрецедентне. Його становище залежить від сили, а її майже немає. Примусова мобілізація чоловіків, які старіють, і мимовільної молоді навряд чи змінить розклад сил на полі бою, де бойовий дух українців зашкалює, а їхнє екіпірування повільно покращується.
Не шукайте змін у найближчому оточенні Путіна. Усі залиті кров'ю цієї війни під повільний барабанний бій репресій, які за 22 роки перетворили Росію на антиутопічну автократію. Путін не має явного наступника. Не чекайте, що хтось замінить його, змінить курс, вимагатиме миру й відновлення економіки. Будь-який наступник може спробувати довести свою хоробрість ще безрозсуднішими діями, ніж початкове вторгнення в Україну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою" – Ярослав Грицак
У нас залишається Путін, який програв, але не може дозволити собі програти. Не маючи достатньої звичайної сили, він міг звернутися до інших інструментів, щоб переломити цю катастрофічну для себе ситуацію. Стратегічна авіація може завдати килимових бомбових ударів по частині України, хоча багато її міст уже мають вигляд, що це сталося. Він міг би вдатися до хімічної чи біологічної зброї, хоча це було б надто близько до власних кордонів та викликало б інтенсивну міжнародну реакцію.
Ще є ядерний варіант, колись настільки немислимий, що аисати це здається безумством. Це також пов'язано з ризиком для Путіна, крім можливої військової відплати НАТО.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "На окупованих територіях Росія ставить небезпечний психологічний експеримент" – Вікторія Романюк
Сам Путін може турбуватися, що його ослаблена хватка не може утримати достатньо міцного ланцюжка підпорядкування, щоб усі підкорилися наказу про запуск ядерної ракети.
Найближчими днями буде спокусливо відмахнутися від розширених претензій РФ на суверенітет в Україні й брязкання зброєю, як від передсмертної агонії імперії, яка забула заглянути під капот, перш ніж вирушити в шторм. Це момент перемоги або поразки для Путіна. І він не бачить майбутнього, у якому програє.
У минулому огляді преси Gazeta.ua писала, що США приватно попередили вищих чиновників РФ про катастрофічну відповідь, якщо Москва зважитися на використання ядерної зброї проти України – це, ймовірно, не буде ядерний удар Америки по Росії, але може бути удар по російських цілях, з яких відбулася ядерна атака. Також Кремль тоді втратить останніх союзників у світі – Китай, Індію та інші не західні країни. Україні доведеться збільшити мобілізацію, а західним союзникам дати більше зброї у відповідь на російську мобілізацію, але вона істотно не змінить ситуації на полі бою.
2 
1
Коментарі