"Що Шольц привіз Зеленському?" - німецький історик Йорг Хіммельрайх

Думки у німецькому виданні Deutsche Welle викладача історії у берлінському відділенні Вищої школи економіки в Парижі, доктора юридичних наук, Йорга Хіммельрайха

Після більш ніж 110 днів варварських військових злочинів Путіна в Україні, після більш ніж 110 днів звірячого вимирання багатьох українських міст і людей, що живуть у них, канцлер Німеччини Олаф Шольц з його найбільшою політичною мужністю разом з президентом Франції Еммануелем Макроном та італійським прем'єром Маріо Драгі зустрівся у Києві з президентом Володимиром Зеленським.

Візит мав відбутися давним-давно. Але навіть зараз це сильне послання Путіну. Воно має більший ефект, ніж будь-який телефонний дзвінок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Загиблих в Україні бурятів хоронять майже щодня" – що пише про нас світова преса

Шольц хотів поїхати до Києва, коли можна буде досягти конкретних результатів. Ось і треба чекати, що ж лежить у дипломатичній валізці у канцлера? Якщо Україну можна і потрібно захищати, що заявили лідери трьох європейських держав, то цій країні слід дати важке озброєння. І бажано боєприпаси до нього.

Підхід Шольца щодо відправлення важких озброєнь – політика невиконаних обіцянок. Обіцяна ним 1 червня система ППО "Ірис-Т", якої гостро потребує Україна, буде готова за кілька місяців. Обіцяне постачання ракетних пускових установок "Марс II" недавно було скорочено до трьох штук.

Наразі важке озброєння Україні надіслали лише Велика Британія, Норвегія, Польща, Чехія, Словаччина та деякі інші країни. Тільки ФРН, найбільша економіка Європи, не зробила нічого схожого. Політика Шольца щодо України є нерішучою. Це маневр між очікуваннями справ від інших членів НАТО та повсякденним гумором пацифістських членів у його рідній партії соціал-демократів.

Ця політика є результатом відсутності будь-якої політичної стратегії. Які кошти надішлють лідери європейських країн Україні, яку зброю, як довго вона йтиме?

Це вимагає чесної та холоднокровної оцінки політичної та військової ситуації. У середньостроковій перспективі Путіна не влаштує окупації Донбасу. Він хоче всю Україну і навіть більше. Буквально минулого тижня порівняв себе з Петром І, який під час 20-річної Північної війни хотів відвоювати частини Швеції та зміцнити владу. Його заяви слід сприймати серйозно.

Із Росією немає шансів на мир у Європі, але мир у трансатлантичній спільноті треба захищати від цієї країни. Путін не хоче миру, він хоче війни, щоб змінити Європу, і це на багато років, на десятиліття. Війна ведеться усіма фінансово-економічними засобами, із значними наслідками для кожного європейця.

У короткостроковій перспективі Україна в війні на Донбасі може зробити все можливе, щоб завадити подальшому просуванню Росії вглиб країни. Навіть російській армії після значних втрат потрібен перепочинок, щоб зібратися з силами. Це буде момент тимчасового обміну припиненням вогню, якому Зеленський обов'язково має підкоритися з гарантіями, що їх пропонує Захід, хоч би як складно це не було.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилає Україні достатньо зброї, щоб вижила, але замало для перемоги" – американська експертка Мелінда Гарінґ

Велику роль відіграє фактор часу – скільки часу потрібно Путіну для відновлення своїх збройних сил? Коли Україна, нарешті, отримає важке озброєння, якого так гостро потребує? Скільки часу знадобиться НАТО і Бундесверу, щоб захистити себе в цій тривалій війні? Як довго європейські суспільства терпітимуть економічний тягар?

Канцлер має підготувати німецький народ до цього сценарію, стисло викладеного в публічному дискурсі. А для цього потрібне справжнє лідерство, а не політичні маневри щодня.

Переклад Gazeta.ua

×