У Таїланді закінчилися щорічні військові ігри "Золота кобра". На них американських військових учили, як виживати в джунглях. До участі запросили також військових Південної Кореї, Індонезії, Сінгапуру, Японії та Китаю.
— Ми їли скорпіонів, ящірок і змій, — каже 23-річний Джон Гарфуд зі Сполучених Штатів. — Коли я затис у зубах скорпіона, молив Бога, аби він не вколов мене своїм жалом. Нас попередили, що губи розпухнуть так, що діставатимемо ними до очей. Тропічного скорпіона брати в рот відмовився. Через 10 хвилин після його укусу можна померти. Скорпіонам відкушували тільки голову. Решту тіла смажили на вогні, бо сире м"ясо — отруйне. Усю бридоту їли на порожній шлунок.
Джон у військовій сіро-зеленій формі. На голові — картуз.
— Не гидували тільки індонезійці та корейці. Індонезійський солдат Піо Пій розповів, що для нього живі плазуни — це розкіш. Його улюблена страва — протухлий зародок качки. Коли мале каченя от-от має вилупитися, його забирають з-під качки. Підгнивший труп виколупують з яйця і трохи обсмажують. Доки він розповідав, я виблював увесь сніданок. А ще інструктори пояснили, що під час військових операцій у джунглях ми можемо зіткнутися з нестачею питної води. Запропонували її замінити кров"ю впійманої змії. Китайці насолоджувалися, немов делікатесом. У них зміїну кров додають у горілку з рису. А щойно вирване серце змії їдять, коли воно ще б"ється. Вважають, що це додає віку.
Джон служить в армії перший рік за контрактом. Не має американського громадянства. Народився у Венесуелі. До США приїхав, коли отримав "ґрінкарту". Третина вояків не мають американського громадянства, а лише "зелену карту", яка дає право на проживання у країні.
Американець Ендрю Кларфілд, 21 рік, з"їв живцем дві 20-сантиметрові ящірки.
— Через це я сподобався солдатам із Кореї. Коли навчання закінчилися, пригощали рисовим вином із мишенятами. Воно не міцне, але корисне. На дні пляшки плавають три-чотири мертві миші. Їх туди кидають сліпими одразу після народження. До вина купили в місцевих жителів бутерброди зі смаженими цвіркунами. Їх треба ковтати, не пережовуючи, бо лапки в зубах застряють. Мені пропонували ще чіпси зі смажених тарганів і хробаків. Вони нагадують велике насіння. Я відмовився.
У навчаннях взяли участь 2 тис. жінок. Кілька знепритомніли. Першою зі строю впала Мері Баркер, 22 роки.
— Я виросла у простій американській сім"ї, — каже Мері. Її густе волосся зібране в ґульку, обличчя помальоване зеленими смугами, для маскування в заростях. — Ящірок і змій бачила тільки в тераріумах. Коли мені дали в руки розрізану навпіл змію, вона була гарячою і ще тіпалася в конвульсіях. Навіть якби я вмирала від спраги, пила б росу, а не зміїну кров. Ще мене змушували ловити тарантулів. На Таїланді вони, як чорна ікра, і більші, ніж моя долоня. Коли витягала тарантула з нори, заплющила очі. Потім вирвала отруйні ікла і понесла смажити на відкритому вогні. Як чорний хітиновий панцир почервонів, павук став хрустким. М"ясо їли гарячим. Тоді воно ніжне і нагадує курятину. Містить високоякісний білок, допомагає зняти біль у спині та голові.
2 
1
Коментарі