Щороку в перші вихідні липня в Сабуседо, що в Ґалісії, північна Іспанія, проводять свято Рапа дас Бестас — у перекладі "остриження диких". Чоловіки, які називають себе алойта, приборкують диких коней. Вішаються їм на шию, вискакують верхи. Коли тварина стомлюється, їй стрижуть ножицями гриву і хвіст. Вважають, що так коні легше переносять спеку. На свято приїжджають 25 тис. туристів.
Сан Лоренцо де Сабуседо — це католицька парафія, до якої входять три села: Сабуседо, Девеса і Барберія. У них живуть близько 60 людей. Навколо в полях і горах цілий рік пасуться дикі коні. За ними ніхто не дивиться, пастухів немає.
У першу суботу липня вдосвіта над церквою святого Лоренцо запускають феєрверки. Вони будять селян і гостей до ранкового богослужіння. Святого просять допомогти зігнати і постригти коней. Місцеві вірять, завдяки молитвам під час приборкання диких коней ще ніхто серйозно не скалічився.
— Мій батько був алойта, я був алойта. Цій традиції вже 400 років. Я думав, що вона помре з нами, — каже іспанець Мануель Кабада, 35 років. — Зараз середній вік учасників — десь 25 років. Ми змогли виховати нове покоління.
350 місцевих і гостей розбиваються на групи в горах, щоб зігнати табуни на території 45 кв. км. О 17.00 приганяють у Сабуседо 400 коней. На ніч біля загону залишають охоронців.
Наступного дня коней гонять на круглу тісну арену. На лавках навколо сідають глядачі. Натовп і тіснота лякають коней і роблять їх агресивними. Жеребці б'ються, кусають один одного за шиї.
— Щоб постригти одного коня, треба п'ять чоловік, — каже Мануель. — Усього на арену вийшли 30 алойта. Щоб приборкати тварину один із розгону вискакує верхи, а інший ловить її за хвіст, намагається розхитати, доки та не впаде. Ще двоє з різних боків охоплюють руками голову і шию коня, тягнуть донизу. П'ятий стриже хвіст і гриву. Особливий трофей — грива молодого жеребця, його найважче приборкати.
З арени вибігає 16-річний Адріан. Він відрізав дві гриви.
— Батьки мене цього року вперше пустили до диких коней. Ми з братом довго тренувалися на домашніх конях. Але вони спокійні, до розчісування і стрижки звикли.
Більшість коней уже мали справу з людьми й особливо не пручаються. Інші стають на диби, можуть скинути і потоптати алойту. 24-річного Андреа Рікою кінь скинув, ударив ногою і зламав кілька ребер. Його винесли з арени й відвезли до лікарні.
Після полудня частину коней випускають у гори тією ж дорогою, якою пригнали. Раніше їх ще й таврували. Тепер медичним пістолетом заганяють під шкіру мікрочип. Інформацію про власника можна зчитати на відстані. Біля церкви стрижуть лише "святих" коней, які належать архієпископу Сантьяго, столиці Ґалісії. Таких упізнають по пробитих вухах. У горах навколо Сабуседо їх більше половини. Частину тварин забирають фермери.
3 
1
Коментарі