26 християн стратили в японському місті Нагасакі за наказом правителя Хідейоші Тойотомі 5 лютого 1597 року.
Християнство в Японії почало поширюватися після прибуття туди 1549-го ченця-єзуїта Франциска Ксаверія. За менш як півстоліття в країні вже було коло 300 тис. католиків. Коли до влади прийшов консерватор Тойотомі, він заборонив проповідувати християнство. Місіонери почали залучати вірних потай. Для Тойотомі це стало приводом розпочати переслідування християн.
У Нагасакі арештували 26 католиків: 20 японців, чотирьох іспанців, мексиканця та португальця. Їх судили як відступників. Спершу їм хотіли відрубати вуха й носи, але потім вирок пом'якшили: кожному відтяли частину лівого вуха. Далі провели містом, щоб залякати місцевих християн і змусити зректися віри. Стратили засуджених одночасно. Їх прикували до хрестів, які потім вкопали в землю за кілька метрів один від одного, і кожного проткнули списом.
Після страти одяг і кров загиблих зібрали місцеві католики. Убитих одразу почали вшановувати як мучеників і святих. З'явилися розповіді про пов'язані з ними чудеса. У країні ж не вщухали переслідування та покарання католиків. 1620 року з Японії вигнали всіх місіонерів, влада запровадила політику ізоляціонізму. За два десятиліття життя донедавна численної католицької церкви в країні згасло. Залишалися якийсь час тільки поодинокі осередки анонімних християн.
1862 року Папа Пій IX канонізував 26 мучеників із Нагасакі. Нині католики та православні в Японії разом становлять 2% населення.
96 годин тривала операція з видалення кісти яєчника 58-річній Гертруді Левандовскі в Чиказькому госпіталі. Вона Відбувалася з 4 по 8 лютого 1951 року та є найдовшою операцією в історії світової хірургії. Кісту видаляли якнайповільніше, щоб запобігти різкому падінню кров'яного тиску в пацієнтки. До початку операції Гертруда важила 277 кг, а після – 138. Вага кісти становила 67,5 кг
8 футболістів "Манчестер Юнайтед" загинули 6 лютого 1958 року в мюнхенському аеропорту під час аварії при злеті літака, що перевозив команду. Летіли з Белграда до Великої Британії після матчу на Кубок чемпіонів із "Црвеною Звєздою". Загалом тоді загинули 23 особи. Чудом вижили тренер Метт Басбі, захисник Білл Фоулкс і нападаючий Боббі Чарлтон
105 дружин у 14 країнах завів американський шлюбний аферист Джованні Вільйотто (на знімку) у 1949–1981 роках. Він – абсолютний рекордсмен-багатоженець ХХ ст. 8 лютого 1983-го прокурор штату Аризона попросив для нього 34 роки в'язниці. Суд задовольнив клопотання. Вільйотто народився 1929-го на Сицилії. "Спеціалізувався" на самотніх жінках. Мав 50 паспортів на різні імена. Іноді вів кілька афер одночасно. Наприклад, 1968-го намовив одружитися одразу чотирьох пасажирок на борту трансатлантичного пароплава. Жінкам розповідав, що живе дуже далеко. Пропонував перебратися до нього. Після весілля намовляв жінок продавати свої будинки, їхні пожитки складав у вантажівку й обіцяв передзвонити, коли добереться. Речі збував на блошиних ринках. 105-та жертва Вільйотто зустріла його на одному з таких у Флориді: він саме продавав її меблі. Поліція заарештувала шахрая. Окрім 34 років ув'язнення – 28 за шахрайство і шість за багатоженство, йому присудили $336 тис. штрафу. 1991-го Джованні Вільйотто помер у в'язниці від крововиливу в мозок
5 лютого 1958 року недалеко від курортного острова Тайбі біля східного узбережжя США під час маневрів зіткнулися два військові літаки. На одному з них була встановлена ядерна бомба "Марк-15" (на фото). Вона важила 3450 кг і була в 100 разів потужніша за ту, що 1945-го впала на Хіросіму. Після аварії пілотові наказали скинути бомбу, щоб міг дотягнути до аеродрому і здійснити аварійну посадку. Пошуки вибухівки тривали 10 тижнів і закінчилися нічим. Її не знайдено досі.
З арешту дисидентів Миколи Руденка й Олекси Тихого 5 лютого 1977 року почалися репресії проти членів Української гельсінської групи. Її створили 9 листопада 1976-го правозахисники для ознайомлення громадян України з ухваленою у фінській столиці Гельсінкі Декларацією прав людини ООН. Група збирала факти порушення прав людини та націй в Україні й повідомляла про них українську та міжнародну громадськість. Членами УГГ були, зокрема, поет Василь Стус, журналіст В'ячеслав Чорновіл, генерал Петро Григоренко, правник Левко Лук'яненко.
У ніч на 9 лютого 1918 року в Бересті – нинішньому Бресті в Білорусі – укладено мирний договір між Українською Народною Республікою та державами Четверного союзу – Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною й Болгарією. Це був перший міжнародно-правовий документ, де визначено міжнародний статус України та окреслювалися її західні кордони. Паралельно між Україною та Австро-Угорщиною було підписано таємну заяву, згідно з якою Підляшшя й Холмщина відходили до УНР, Галичина та Буковина об'єднувалися у єдиний коронний край у складі Австро-Угорщини з наданням українцям широкої автономії, а в Криму мала утворитися мусульманська республіка.
"Про допомогу жертвам контрреволюції", –
такий декрет ухвалив 5 лютого 1921 року в Харкові Раднарком Української СРР. Наркомсоцзабез отримував 1 млрд крб і мав провести облік жертв контрреволюції та забезпечити їх допомогою, а також посилити серед них культурно-освітню роботу. Від Наркомзему вимагалося забезпечити господарства селян, які постраждали від контрреволюції, худобою і реманентом, насінням та земельними ділянками, а від Головліскому – виділити будівельну деревину містам і містечкам, що були спалені білогвардійцями. Наркомпрод мав організувати для родин жертв контрреволюції громадські їдальні, Наркомздоров'я – надати медичну допомогу, а Наркомос – забезпечити навчання їхніх дітей. Наркомпраці разом з Українською радою народного господарства рекомендувалося налагодити допомогу жертвам контрреволюції через організацію трудових артілей та професійного навчання. Наркомфін мав забезпечувати Наркомсоцзабез необхідними асигнуваннями
"Продавать оный явно в светлицах при кабаках", –
ішлося в указі російського царя Петра I від 11 лютого 1697 року, яким дозволено продаж тютюну. Доти, із 1634-го, вживання, збут і навіть приватне зберігання його в Московії було заборонене під страхом смерті й конфіскації всього майна. А в "Уложении" 1649 року царя Олексія Михайловича, в якому за вбивство сина чи доньки визначено церковне покаяння й ув'язнення, за тютюн приписано було роздирати ніздрі й висилати на поселення. "Истертую траву" забороняли продавати через її дорожнечу. Багато кого пристрасть до тютюну доводила до боргів. Так держава боролася з відтоком грошей за кордон, бо позики давали переважно іноземні купці
3 
1
Комментарии