Сьогодні Віктор Янукович виступатиме перед Парламентською Асамблеєю Ради Європи. Це буде традиційний візит до ПАРЄ керівника держави, що головує в організації.
Водночас має місце парадокс. За великим рахунком, членство тієї чи іншої держави в Раді Європи передбачає, що в них не керуватимуть далекі від європейських цінностей люди як Янукович. Адже приєднуючись до організації, країни обіцяють розвивати демократію та належно захищати права людини. Після обрання Януковича президентом ситуація з цим невпинно погіршується й повертається до стану 2003–2004 років. А де в чому вже перевершує добу Кучми.
Про це свідчать численні сигнали й оцінки, що надходять від представників Ради Європи, з інституцій Євросоюзу, від міжнародних неурядових організацій. Політично вмотивованими вважають кримінальні справи проти Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших представників попередньої влади. Очевидними для європейців є маніпуляції із законодавством задля забезпечення для влади максимально комфортних умов на наступних виборах. Абсолютно не було враховано думку Венеціанської комісії Ради Європи під час судової реформи.
Плачевні справи з виконанням Європейської конвенції з прав людини — своєрідної біблії кожної держави —члена Ради Європи. Загальновідомо, як у нас дотримуються прописаних у ній прав на заборону катувань, свободу та особисту недоторканність, справедливий судовий розгляд, покарання виключно на підставі закону, свободу зібрань і об'єднань та багатьох інших положень. Україна серед лідерів за зверненнями до Європейського суду з прав людини. Так само логічно, що держава після 15 років членства в Раді Європи все ще перебуває під моніторингом ПАРЄ.
Янукович у Страсбурзі про все це не згадуватиме. Мабуть, розповідатиме про успішні "реформи", боротьбу з корупцією, зміцнення демократії, курс на євроінтеграцію. Про все те, чого в Україні насправді нема. Найшвидше, не відповість по-суті на неприємні чи критичні запитання, якщо такі будуть — їх члени ПАРЄ подають завчасно у письмовому вигляді, отож, є можливість підготуватися.
Тактика нинішньої влади у відносинах з Європою нехитра. Не сваритися з нею, стримано реагувати на обґрунтовану критику з боку європейських інституцій. Демонструвати свої нібито прагнення до євроінтеграції, підписуючи якісь документи, ухвалюючи часом проєвропейські закони. На ділі ж робити так, як вигідно винятково панівній верхівці. А їй справжній європейський розвиток України ні до чого.
Показова паперова євроінтеграція з одного боку та абсолютно неєвропейський внутрішній розвиток з боку іншого — це оптимальний для нинішньої влади варіант. І вовки ситі, й вівці цілі. З цієї точки зору нинішній візит до Страсбурга теж невеличкий приємний штрих. Гарна картинка, не наповнена змістом.
2 
1
Комментарии