Міністр закордонних справ Польщі Радислав Сікорський заявив про можливість перенесення підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною на 2014 рік. Заява виглядає як елемент тиску на Януковича або ж публічне попередження про досить високий ризик непідписання документу.
Сікорський також дає зрозуміти, що для Євросоюзу світ клином на асоціації з Україною не зійшовся і ЄС внутрішньо готовий до можливого зриву підписання документу у Вільнюсі.
Власне, не буде це трагедією і для України. Не означатиме завершення європейської інтеграції чи поховання надій на повернення її до європейського цивілізаційного простору . Якщо угоду у Вільнюсі не підпишуть, процес буде посунуто - але аж ніяк не скасовано.
При цьому варто розуміти, що саме по собі підписання Угоди про асоціацію не стане чарівною паличкою, яка вмить зробить Україну європейською . Особливо враховуючи, у чиїх руках ця паличка. Важко уявити, що після Вільнюса Янукович враз відмовиться від природного для нього авторитаризму чи "еліта" в цілому - від звичного грабунку державної скарбниці. Очевидна відсутність у теперішнього українського керівництва політичної волі до проведення проєвропейських реформ суттєво нівелює значення підписання Угоди про асоціацію – але водночас як би "підсолоджує" її можливе непідписання.
Звісно, підписання документу є юридичною запорукою неприєднання України до кремлівського Митного союзу, оскільки Київ візьме на себе відповідні міжнародні зобов'язання. Це справді важливо. Проте останні місяці довели, що Януковичу та його оточенню в Митний союз абсолютно і не хочеться. І це мудро, адже в євразійському болоті їх швидко з'їдять й перетравлять потужніші й жорсткіші за них істоти. Тому невдача з асоціацією навряд чи означатиме початок інтеграції в зворотний бік.
Проте Януковичу слід розуміти, що зрив підписання Угоди про асоціацію з ЄС у Вільнюсі фактично означатиме для нього втрату шансу поставити свій підпис під таким історичним документом. Невідомо якими розрахунками керувався міністр Сікорський, але підписання документу в 2014 практично нереальне з кількох міркувань.
З суто технічної точки зору найкраще документ підписувати на саме на саміті Східного партнерства, оскільки там будуть представники всіх держав ЄС. Наступний такий форум відбудеться аж за два роки. Але найбільшою процедурною перешкодою виглядає навіть не це, а внутрішні процеси у Євросоюзі.
У червні 2014-го там відбудуться вибори до Європарламенту, після цього протягом шести місяців повинен бути сформований новий склад Єврокомісії. Ці інституції тісно зав'язані на підписанні Угоди про асоціацію та введені її в дію. Отож починаючи десь з весни 2014-го і в кращому разі до листопада для них триватиме своєрідний перехідний період, відповідно питання асоціації з Україною буде неактуальним. Своєю чергою в Україні 2014-го розпочнеться президентська кампанія, і Євросоюз гарантовано не буде робити Януковичу передвиборчий подарунок у вигляді підписання угоди.
Саме тому саміт у Вільнюсі є оптимальним варіантом для підписання документу. Це також дає можливість швидкого введення в дію режиму тимчасового її застосування ще нинішніми Єврокомісією та Європарламентом.
Інакше питання відкладається щонайменше на 2015 рік і то за умови, що керувати Україною буде інша людина. Важко очікувати, що після можливої невдачі у Вільнюсі Євросоюз піде на підписання угоди з Януковичем, який не спромігся виконати цілком зрозумілі умови в погоджений обома сторонами термін. При цьому неодноразово обіцяючи це зробити.
2 
1
Комментарии
31