Чи нападе Путін на Україну? Це найпопулярніше зараз запитання. Про ймовірність війни з Росією говорять скрізь – в маршрутках, на базарах, у поважних кабінетах, в містах і селах.
Звичайно, ніхто не відповість напевне. На шальках терезів – різні аргументи й міркування.
Чи хоче Путін взяти Україну силою? У цьому можна не сумніватися. Адже українська революція обвалила такі нібито міцні перспективи тривалого політичного контролю Москви над Україною, аж до втягування її у нове прокремлівське інтеграційне утворення. З падінням режиму Януковича Кремль враз позбувся тут своєї високопоставленої агентури. Втрачено потужні важелі впливу на внутрішню українську політику. Немає впливового проросійського лідера, в плачевному стані компартія та Партія регіонів. Плани з роздріблення країни шляхом федералізації досить непевні. Тому пряма військова агресія залишається для Путіна чи не єдиним засобом упокорення України.
Водночас є аргументи, що можуть утримати кремлівського фюрера від війни. Можливо, найголовніша з них – це українці. Поза сумнівом, спецслужби доносять до московського керівництва реальну інформацію про настрої серед населення. Росія здатна перемогти українську армію,але їй ще доведеться перемагати народ. Це може означати для окупаційної влади новий Афганістан, але значно масштабніший. Контролювати величезну, налаштовану вороже стосовно окупантів територію було би надзвичайно складно і дорого.
Інша проблема для Путіна - західні санкції. Ми багато критикуємо Європу та США за те, що вони поки що відмовляються задіяти проти Росії потужні економічні інструменти. Проте, судячи з усього, в Москві не очікували від Заходу навіть і такої гострої політичної та дипломатичної реакції. В разі повномасштабної російської агресії в Європи та Америки вже не буде іншого вибору, ніж економічно "валити" Росію по повній програмі.
Чи означають ці аргументи відмову Путіна від ідеї захоплення України? Звичайно ж, ні. Існує кілька чітких зовнішніх показників того, що війна для Кремля залишається актуальною.
По-перше і найголовніше – невизнання Москвою чинної української влади. Офіційно Росія досі вважає президентом Януковича, і це є свідченням планів окупації всієї України чи її частини.
По-друге, дедалі посилюються спрямовані на російське суспільство брехня та маніпуляції. Мусується тема нібито переслідування росіян та російськомовних в Україні, нездатності українців до створення власної держави. Тобто, підготовка громадської думки до можливої окупації нашої країни триває.
По-третє – значне скупчення російських військ поблизу українських кордонів.
По-четверте – Росія продовжує активно дестабілізувати ситуацію в східних і південних регіонах, які є найімовірнішим об'єктом російського удару і плацдармом для наступу на решту української території.
За існування всіх цих індикаторів зайве говорити про відмову Путіна від військової агресії та плани Москви з нормалізації відносин з Києвом. Отож імовірність нападу залишається дуже високою. "Хто хоче миру, нехай готується до війни", - казали древні римляни. Українці мусять бути готовими.
2 
1
Комментарии
2