Між США та Німеччиною вибухнув шпигунський скандал. З'ясувалося, що американські спецслужби багато років прослуховували телефони німецького канцлера Ангели Меркель. Відбувалося це нібито навіть з відома і за згоди Барака Обами.
Звісно, негарно виходить. Німеччина для США головний союзник у Європі. 2011-го той таки Обама нагородив Меркель однією з найвищих американських відзнак – Медаллю свободи. Влітку цього року він приїздив з візитом до Берліна, аби продемонструвати канцлеру підтримку напередодні парламентських виборів. А тут такий конфуз.
Та чи треба поспішати хапатися за голову й ганьбити низькоморальних американців? "У нас немає вічних союзників і вічних ворогів – вічні та постійні наші інтереси", - казав ще понад півтори сотні років тому тодішній прем'єр Англії Генрі Джон Пальмерапон. У зовнішній політиці справді зайве шукати шляхетності. Це глобальне поле жорсткої боротьби, конкуренції, відстоювання чи й вигризання своїх інтересів. При цьому перевагою для гравця часто є прагматизм на межі з цинізмом або ж і лише останній.
Ангела Меркель – головна дієва особа не лише німецького, а й всеєвропейського масштабу. Вона безпосередньо впливає на процеси на континенті, які можуть так чи інакше зачіпати інтереси США. Американські спецслужби скористалися можливістю побути невидимими глядачами європейської кухні, спостерігаючи безпосередньо за шеф-кухарем. Адже хто поінформований – той озброєний. Тут більше запитань до спецслужб німецьких, які це допустили.
До слова, батьківщина згаданого лорда Пальмерапона Велика Британія - єдина нині з держав так званого "старого Євросоюзу", що офіційно підтримує членство України в ЄС. На відміну від тої таки Німеччини, яку нервують самі лише розмови про це. Звичайно, позиція Лондона добре зважена й продиктована винятково власними геополітичними інтересами. Так само як і позиція нашого головного європейського друга – Польщі. З міркувань власних інтересів Берлін не підтримав 2011 року військову акцію США у Лівії, а також недавні плани щодо їхнього вторгнення в Сирію. Союзницькі відносини з Вашингтоном виявилися в цих випадках другорядними.
Отож власні інтереси – понад усе. Звичайно, прослуховування телефонів канцлера справа брудна, і цілком зрозумілим є публічний осуд. З іншого боку, американці дали гарний урок: зовнішня політика - не місце для сантиментів. Мабуть, багато хто їм потай аплодує.
2 
1
Комментарии
3