На президентських виборах 2004 року команда тодішнього кандидата Януковича активно доводила, що Ющенко ділить українців на три сорти: західних, центральних і південно-східних. Звісно, то була політтехнологічна маячня. Зате менш ніж за рік свого президентства лідер донецьких посортував українців насправді.
Перший сорт — найменш чисельний, кілька десятків людей на чолі з Януковичем. Це донецька політична верхівка та члени їхніх сімей, а також олігархи. Тепер уся робота державної машини спрямована на отримання цими людьми казкових статків. З урахуванням насамперед їхніх інтересів розробляють ключові економічні закони, ухвалюють урядові рішення. Вони є претендентами номер один на ласі шматки ще не дорозпроданої державної власності, розтягують бюджетні мільярди під вивіскою підготовки до Євро-2012. Задля цих людей стратегічні інтереси України легко міняють на дешевий російський газ. Вони, а не ринкові процеси, диктують тут ціни. Їм надзвичайно вигідне хабарництво, адже господарі країни мають гроші й можуть купити все і всіх. Вражає, як така невелика кількість людей могла зробити величезну, нібито європейську державу своєю приватною годівницею? Але це вже реальність.
Другий сорт — обслуга цих панів. Судді й прокурори, міліцейські керівники, депутати й урядовці, чиновники різних рівнів. Їхнім справжнім завданням є аж ніяк не забезпечення добробуту людей, законності, піклування про громадянина чи середньої руки бізнесмена. Вони працюють задля ухвалення вигідних для верхівки рішень і задоволення її інтересів. Надзвичайно корумповані, ці домочадці "доять" пересічних співгромадян, водночас розтягуючи зі столу шматки суспільного пирога, якими не зацікавилися їхні господарі. Обслуга почувається в Україні чудово: живе в розкоші, формально отримуючи помірковані зарплати. Просторі маєтки, власний бізнес, шикарні авто, землі — такими є традиційні атрибути українських "слуг народу".
Зрештою, найнижчий, третій сорт. Пересічні громадяни, малий і середній бізнес. Вони складають десь відсотків 80 населення. У розумінні господарів країни цей третій сорт існує для покращення їхнього добробуту: отримуючи мізерні пенсії, сплачуючи до бюджету податки, купуючи за завищеними цінами бензин чи гречку, даючи хабарі в лікарнях і судах, погоджуючись на "благодійні пожертви" у школах і дитсадках. Пересічні українці страждають від поганої медицини, бо виділені на неї бюджетні гроші йдуть до кишень людей першого та другого сортів. Не можуть добитися справедливості, бо суди просякнуті вигідною господарям життя корупцією. Потерпають від зростання злочинності, бо найголовнішим завданням міліції є тепер не боротьба з бандитами, а забезпечення спокійного існування режиму.
Історія доводить, що довго таке свавілля тривати не може. Питання в тому, яку ціну заплатять за це Янукович із компанією з одного боку й бунтівне суспільство — з іншого.
2 
1
Комментарии