Ухвалення минулого четверга закону про вибори народних депутатів вражає з кількох причин. Перша – очевидна антидемократична і антиєвропейська його сутність. Друга –підтримка законопроекту з боку опозиції.
У цивілізованому світі виборчі закони і системи існують для того, аби результати виборів якомога точніше відповідали волі виборців. В Україні ж традиційним є протилежний підхід.
Виборче законодавство у розумінні українських політиків різних кольорів призначене для того, аби дозволити їм залишатися при владі всупереч настроям людей. Саме на це й спрямовано новоухвалений закон.
Депутати повернулися до змішаної системи, коли половину Верховної Ради обиратимуть за закритими партійними списками, половину – в мажоритарних округах. Мета очевидна. Закриті списки не дозволяють виборцям впливати на персональний склад кандидатів від партії, а „мажоритарка" є добре відпрацьованим способом застосування адмінресурсу.
І те, й інше покликане максимально усунути людей від впливу на результати виборів. До того ж, для деяких партій закриті списки є традиційним джерелом поповнення партійної каси через продаж місць у них. Юлія Тимошенко могла б розказати про це більше.
До 5% піднято прохідний бар'єр та заборонено участь у виборах блоків. Це також цілком зрозуміло. Усвідомлюючи свою непопулярність серед людей, влада і так звана "опозиція" хочуть убезпечити себе від появи у парламенті нових політичних сил.
При цьому значний відсоток виборців фактично залишиться без своїх представників у вищому законодавчому органі. Їхні голоси будуть розподілені між тими, хто подолає встановлену високу планку.
З одного боку, підтримка цих антинародних положень закону опозиційним партіями є парадоксальною, а то й абсурдною.
З боку іншого, її можна зрозуміти. Ігнорування волі виборців на руку також і "Батьківщині" Юлії Тимошенко, і "Фронту змін" Арсенія Яценюка. За нинішніх розкладів лише вони разом із Партією регіонів пройдуть до Верховної Ради. При цьому виборці не матимуть жодних гарантій, що обрані за списками „опозиційних" партій депутати не перебіжать до табору Януковича, як це сталося у нинішньому парламенті.
Невідомо, чи рішення фракції „Батьківщини" голосувати за такий закон про вибори ухвалене зі згоди Юлії Тимошенко. Швидше за все, що так.
Принаймні, „за" проголосувало все керівництво фракції. Серед інших, у глибокому нокауті опиняється Європа, до якої активно апелює нині опозиція.
І Венеціанська комісія Ради Європи, і Євросоюз виступали саме проти такого законодавчого підходу. Виходить, що з одного боку опоненти Януковича очікують від ЄС тиску на авторитарну владу і допомоги у звільненні Тимошенко, а з боку іншого – самі ж цій владі підігрують.
Для виборців цей унісон влади й значної частини нинішньої парламентської опозиції означає лише одне – не голосувати за них на наступних виборах.
Переломити теперішні соціологічні тенденції й підтримати нові політичні сили настільки, аби вони змогли подолати виборчий бар'єр. Брати до уваги поіменне голосування за новий закон при голосуванні у мажоритарних округах. Пам'ятати, що його було ухвалено, аби ми не змогли обрати до Верховної Ради тих, кого хочемо.
2 
1
Комментарии
12