Тарас – новачок нашої армійської команди. Класний чоловік – спокійний, ввічливий, правильних поглядів. Який іще може бути уродженець Тернополя? З'ясовуємо, що в нас є спільні приятелі. Але по ходу знайомства моє обличчя таки набуває набурмосеного вигляду. Це коли дізнаюся, що Тарас небайдужий до футболу, й уточнюю за кого він уболіває.
– За "Ювентус" з 1998-го, – повідомляє.
Це викликає певну повагу. Бо співрозмовник заздалегідь уточнив свій вік – 34. Отже, з 8 років він уже залучений до лав прихильників найпопулярнішого клубу Італії. Не став дізнаватися, чи привела його до Старої Синьйори перемога команди Ліппі над підопічними Лобановського у чвертьфіналі 1998-го. Просто вислухав, що Тарас замовив футболку "Ювентуса", а дружина під час відвідин Турина привезла йому браслет з емблемою "б'янко-неро". А ще він непогано знає футбольну історію. Апріорі не міг дивитися Євро-1988. Проте чудово обізнаний із перипетіями того турніру, який для мене був перший свідомий, і зовсім не дивується, що я – за "Мілан".
– Ну, краще за "Ювентус", ніж за "Інтер", – промовляючи ці слова, заспокоюю сам себе. І одразу настрій падає. Тарас просить уточнити, як зіграли команди між собою останній матч. Відбувся в Турині чотири дні тому, а він перебував у такій точці, де подивитися поєдинок неможливо.
– "Ювентус" переміг – 2:0, – зітхаю, воліючи не розвивати теми, бо в другому таймі за "Мілан" мені було соромно.
З часу тієї розмови минув місяць. Команди провалили останній тур Ліги чемпіонів і могли зустрітися вже в першій стадії плейоф. Проте жереб розпорядився інакше. І реванш за поразку "Мілан" може взяти хіба в гіпотетичному фінальному матчі Кубка Італії.
Та його заплановано тільки на травень. А мені хочеться швидше. Тому наполегливо кличу Тараса пограти у футбол. Він стане найпринциповішим суперником.
4 
1
Комментарии