Вадим КАРАСЬОВ, 54 роки, директор Інституту глобальних стратегій
Як оцінюєте початок реформ Януковича?
- Їх починають не з того кінця. Пенсійну - з підвищення пенсійного віку, податкову - з придушення малого й середнього бізнесу. Через судову реформу здається, що зменшилася корупція в судах. Але ж на них збільшився тиск влади. Політико-адміністративні реформи теж можна поставити під сумнів: ну, сконцентрована влада в руках президента - і що це дало країні? Головним завданням адміністративної реформи оголосили розподіл функцій між органами центральної виконавчої влади - агентства опікуються майном, міністерства визначають політику. Але тоді треба, щоб міністри були політиками. А їх призначає президент. Вони - такі ж чиновники, як і керівники агентств. Є багато політологічних досліджень, що показують: в умовах зарегульованої адміністративної економіки зменшення кількості чиновників призводить до збільшення корупції. Треба відновити представницьку роль парламенту, політичні функції партій, виборів, аби уникнути цього.
До яких наслідків це призведе?
- Буде розбалансований державний апарат, дублювання функцій, боротьба за матеріальні ресурси, "хто головніший". Такий монархічний підхід до управління абсолютно неприпустимий у ХХІ столітті. Навпаки, всі повноваження мають передаватися вниз, на мережеві структури, горизонтальні інститути. Ми ж бачимо, що країни, які сьогодні будуються на вертикалях, - не конкурентноздатні. А успіх - це тільки конкуренція, економічна свобода, дух підприємництва. Саме це формує креативність, активність, додану вартість, інноваційні продукти. Управляти економікою повинна сама економіка, а не політика.
Як це позначиться на відносинах суспільства і влади?
- Такі реформи призводять до того, що влада і суспільство ще більше одне від одного відчужуються. Люди не підтримують економічних реформ, бо не бачать, що вони - для них. Можливі два варіанти розвитку подій. Перший: продовжиться автономне існування суспільства і влади - кожен за своїми законами. Але тоді втрачатиме держава. Другий: усе вибухне. Зараз це стається у країнах, де теж концентрували владу в одних руках, хай навіть поважних національних героїв, які зробили свій внесок у розбудову держави. Україна довго жила за таким собі корупційним контрактом: влада приватизує все, що можна і займається великою корупцією. А суспільство - дрібною: у школах, лікарнях, хто де може. Але ж сьогодні влада розриває цей контракт. Вона бореться з корупцією вибірково - в опозиції, в лікарнях, школах, вузах. А за собою лишає право на велику. Із тіні хоче вивести суспільство, а не себе. Зрозуміло, що люди запитують: чому вам можна, а нам - ні?
Чого очікувати в зовнішній політиці?
- Україні вкрай необхідний чіткий зовнішній курс. Зараз він полягає в тому, що постійно виправдовуємося. Перед Росією - чому не можемо об'єднати "Нафтогаз" із "Газпромом", перед Заходом - чому маємо проблеми зі свободою слова. Там немає лінії, лише дрейф. Багатовекторність - це відсутність курсу. Це тактика, якої можна дотримуватися рік, два, але ж не впродовж усієї президентської каденції! Від Росії нас тимчасово може врятувати початок їхньої передвиборної кампанії. Це відволікатиме російських лідерів від тиску на українське керівництво. У світі ж ситуація досить мінлива - прогнозувати важко. Ніхто не думав, що весь арабський світ буде охоплений народними повстаннями.
Що відбуватиметься з партійною системою?
- В Україні все фінансується олігархами - газети, телебачення, Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко. Але олігархи своє завдання вже виконали - вони утримали власність. Завдяки їм ми не повернулися до комуністичного минулого. Але тепер - як свого часу з комунізму - треба виходити й з олігархічної системи, бо її час минув. Країна потребує оновлення, ривка, прогресу. Якщо 1990-х бурління починалося зверху - від інтелігенції, то сьогодні - знизу. Малий і середній бізнес почав розуміти, що це не їхня влада. Зріє антиелітна революція. Оскільки політична система фактично провалилася: опозиція слабка, парламент - "не місце для дискусій", суспільство перетягує на себе функції опонування владі. Це студентські рухи, правозахисні, "громадські дозори". Це - нова політика. І як тільки в країні розпочнуться великі події, з'являться нові лідери, нові сили. Вони створять політичні партії нового типу. Йдеться не обов'язково про революцію. Це може бути будь-яка форма громадянського руху. Відбувся "податковий майдан" - подія епізодична, але там засвітилися нові люди. І як блідо, гламурно і неісторично виглядали політики, які намагалися засвітитися на тлі цієї юрби.
Президент відбуде свій строк до кінця?
- Я хотів би цього. Це поганий прецедент - міняти президента, який не відбув повного строку. Та й владу Янукович так просто не віддасть. Вважає, що одного разу її вже втратив - через зраду Кучми, соратників, через прояви слабкості зі свого боку. Тому за будь-яких умов ітиме до кінця. Але на другий термін його навряд чи оберуть. В Україні президентська посада в сьогоднішньому її вигляді втратила свій сенс. Ми пройшли етап, коли нам потрібен був загальнонаціональний лідер. Об'єднання країни за Кучми було механічним. А нам потрібне органічне: щоби Схід і Захід об'єднували зрозумілі правила гри, закони, податки, а не одна особа. Україні зараз не потрібен пострадянський президент - як Путін, Лукашенко, чи, Боже збав, Назарбаєв. Нам потрібна нормальна європейська політична система з партіями громадянського типу, конкурентною економікою і конкурентною політикою - більше нічого. Янукович виграв вибори справедливо, але запізнився на 10 років.
Комментарии
13