Геннадій Зинов"єв
Фізик-ядерник, 67 років. Доктор фізико-математичних наук. Керує відділом фізики високих густин енергії в Інституті теоретичної фізики ім. Боголюбова. З науково-дослідницьким Центром Європейської ради ядерних досліджень - CERN - співпрацює понад 15 років. Входить до експериментальної групи ALICE - A Large Ion Collider Experiment, одного з шести детекторів Великого адронного колайдера. Брав участь у створенні внутрішньої трекової системи - детектора для вимірювання траєкторій руху елементарних частинок під час зіткнення протонів та важких іонів. Один з ініціаторів підключення України до Ґріду - комп"ютерної мережі нового покоління.
25-річний син навчається в аспірантурі в Гайдельберзі, Німеччина. Розробляє Ґрід для ALICE.
Як ви потрапили в ЦЕРН?
Я теоретик - займався написанням формул. Розвивав теорію щодо кварк-глюонного плазмового стану матерії (стан, у якому після Великого Вибуху перебувала речовина Всесвіту. - "Країна"). На початку 1990-х у Києві ми були лідерами в цих дослідженнях. Хотів просунути свої ідеї на рівень експериментального спостереження. Але експеримент у фізиці високих енергій коштує таких грошей, що людство ще подумає, чи варто їх витрачати. 1993-го ідею приєднатися до ЦЕРНу підтримав голова урядового комітету з науки й технологій Сергій Рябченко. Він з Інституту фізики НАН України. А в часи Горбачова був депутатом Верховної Ради СРСР.
Як ви довели ЦЕРНу, що можете бути корисні?
Я прийшов до директора Карло Руббіа. Всі там між собою на "ти", без жодних епітетів. От він і каже: "Гєна, ти хоч знаєш, чим займатиешся? З теоріями можна і вдома сидіти. А тут треба будувати, мати справу з залізом". Я, звичайно, не знав.
Мені дали час розібратися, як працює експериментальна установка. Я попросив групу вчених, які розробляли "Алісу" - детектор для пошуку кварк-глюонної плазми - приїхати в Україну. Вони відвідали ледь не всі інститути фізики. У більшості не було ніякої реакції. У деяких установах навіть кави не запропонували. Директори намагалися якнайшвидше від нас відкараскатись. Зачинялися в кабінеті, бо не знали мови. Замикали конференц-зали, публіка юрмилася, неможливо було всіх людей розсадити, дати їм висловитись. Народ розходився роздратований. Лише в Харківському ФТІ та особливо в Інституті монокристалів виявили інтерес. У ньому працювали над матеріалами, які згодом увійшли до складу детекторів.
Що саме харківські інженери робили для ЦЕРНу?
Європейський ядерний центр не мав права замовити Україні виробництво детекторних модулів та гібридних схем - вони передають сигнал від детектора на електронне обладнання, а потім до комп"ютера. До складу схеми входить чип від IBM. А ця компанія має ембарго на поставки своїх чипів на територію країн колишнього Радянського Союзу.
ЦЕРН пішов на безпрецедентний крок. У Гельсінкі, Страсбурзі, Трієсті й Турині він створив лабораторії, де харків"яни, здебільшого жінки, виготовляли схеми. Для їх збирання потрібні чутливі пальці. В Україні цим займалися 18-25-річні дівчата. Вони й поїхали працювати в європейських лабораторіях. За вахтовим методом. Бо якщо ви приїхали в Європу працювати й протрималися там більше місяця, постає питання, як з вами бути далі. Страховка й прийом на роботу заборонені. Тому харків"яни працювали чотири тижні в одній лабораторії, а потім переїжджали до іншої.
Приймаючи на роботу людей, ЦЕРН віддає перевагу країнам-учасницям. України серед них нема. Та оскільки ми довели, що наша технологія унікальна, у нас виняткове становище. У проект колайдера Росія вклала 370-400 мільйонів франків, Україна - лише 1 мільйон 200 тисяч руками наших інженерів і науковців. Це не "живі" гроші. Разом із нашими партнерами з Голландії, Франції, Італії, Фінляндії та Росії ми зробили два шари (з трьох) внутрішньої трекової системи, яка коштує приблизно таку суму. Ніякої платні, так само як і грошей від українського уряду, ми не отримували.
Невже ЦЕРН не співпрацював із нашим урядом?
ЦЕРН не дає грошей міністерствам України. Лише керівникові, людині, якій довіряє. В нашому випадку це був я, і робота рухалася. Якби гроші потрапили в міністерське середовище, ніхто б їх ніколи не побачив. Представники ЦЕРНу в конкретній роботі спілкуються з людьми, а не з системою.
Де ви мешкали в Женеві?
Спочатку в бараках, розрахованих на таких людей, як українці. Ні в кого не було грошей. Ви туди заходите й падаєте обличчям у ліжко. Прокидаєтеся вранці, плескаєте водою в обличчя і - знову працювати. Як у казармі. Зараз живемо в хостелах. У Женеві готелі шалено дорогі, житло такого самого класу в ЦЕРНі вчетверо дешевше.
Наших інженерів вигідно наймати, бо їхня кваліфікація вища, а платити їм можна набагато менше. Західні працівники ніколи не будуть себе так перевантажувати. Хоча платня в них у 2-4 рази вища й вони захищені соціальними гарантіями. Українці ж могли працювати і по 12, і по 20 годин на добу.
За що ви відповідали в ALICE?
Ми брали участь у проектуванні "внутрішньої трекової системи" для вимірювання траєкторій руху елементарних частинок. Вона розташована найближче до точки зіткнення. Детектор - це силіконова пластинка, в яку вдаряється частинка і залишає слід. За ним можна зрозуміти, що відбувалося після зіткнення. У зоні, де розташовані детектори, - колосальне випромінювання. Отже, туди залізти не можна. Гібридні схеми передають сигнал від детектора на комп"ютер. Замість мідних дротів, які можуть викривити початковий сигнал, ми запропонували мікрокабелі з алюмінієвої фольги.
Коли я розповів про це Карло Руббіа, він очманів. Запитав, звідки я про це дізнався. А я знаю мужиків, які вміють це робити. Якось пив із ними горілку. Вони працювали в закритому радянському інституті, який розробляв системи керування для космічних ракет.
Я привіз цих людей до ЦЕРНу. І ми виграли тендер. Хоча до останнього дня я не був стовідсотково впевнений, що наша система працюватиме. Але вона виявилася фантастично працездатною.
Українські студенти мають право навчатися у школах ЦЕРНу?
Щороку ЦЕРН влаштовує курси для студентів, аспірантів і молодих учених із країн-учасниць. Там розуміють, що молодь зі Східної Європи часто виявляється кращою. Запрошувати її теж треба.
Мені виділили квоту - одну-дві людини на рік. Але цьогоріч сказали, що грошей не дадуть. Тоді я спорядив аспіранта за кошт "общака" відділу. Внесли тисячу євро. Він поїхав. Щоб отримати сертифікат, треба після курсів складати іспити. У групі було 49 людей. Наш аспірант отримав 82 з 84 балів і став першим. Іще двоє отримали 82 бали, але наш склав іспит удвічі швидше. Згодом із ЦЕРНу мені прийшов лист із подякою.
Я посилав таких студентів щороку. І через два-три роки втрачав їх. Вони отримують визнання на західному ринку. Цей, останній, поки що сидить у Києві. Може, й він звідси поїде. Ми нікого не затримуємо. Навпаки, допомагаємо, бо держава фактично плює на них. Молоді люди після захисту дисертації працюють у мене у відділі й отримують 1500-2000 гривень на місяць.
Ви також "привезли" Ґрід в Україну.
Це інтернет наступного покоління. Його винайшли в надрах ЦРУ і в ЦЕРНі паралельно, щоб обчислювати надзвичайно велику кількість даних. Інформації, що надходитиме від детекторів, стільки, що коли навіть у кожну домівку у Швейцарії поставити по потужному комп"ютеру, все одно цього не вистачить. А якщо дані обробляти звичайним способом, за рік вони зберуться на такій кількості дисків, що коли їх покласти стосом, він буде вищим за Монблан.
Ґрід сприяє стрімкому розвиткові вузької сфери знань. Усе, що зберігається, наприклад, на медичних картках, ставиться на комп"ютерну основу. Якщо ви підключені до Медґріду, можете дістати історію хвороби з будь-якої країни світу, швидко отримувати консультації, проводити відеоконференції, дивитися, як у Нью-Йорку оперують хворого. Можливості Біоґріду дозволяють швидко зробити те, на що треба було сто років - наприклад, розшифрувати геном людини за три-чотири дні.
Україна вже підключена до Ґріду - принаймні затверджена урядова програма.
Чи лякають вас чорні діри, які можуть з"явитися під час зіткнень протонів?
Коли Марія Склодовська-Кюрі, польська лауреатка Нобелівської премії з фізики й хімії, вивчала радій і полоній, вона не думала про наслідки радіоактивністі. Це природний процес відкриття. На своїй передсмертній фотографії вона неймовірно виснажена й худа як палець. Сьогодні кожен скаже, що це променева хвороба. На той час Склодовська про неї не знала.
У нашому випадку, якщо навіть маленькі чорні діри і з"являться, то вони миттєво розсмокчуться й зникнуть. Коли щось і трапиться, воно буде керованим.
Присутність колайдера впливає на настрій женевців?
На запитання громадян відповідала спеціальна комісія. Я входив до її складу. Женевців турбує те саме, що й усіх. Але вони занадто капризні. Вимагають, щоб уночі не літали літаки й не ходили поїзди. Вони звикли до комфорту. Нещодавно проголосували проти будівництва мінаретів.
ЦЕРНівська вчена й журналістка Кейт Мак-Олпін склала "Великий адронний реп". Для зйомки відеокліпу попросила інженерів одягнути халати. У ЦЕРНі справді не носять халатів?
Так. Дрес-код є хіба що на офіційних засіданнях.
Колайдери є в Сполучених Штатах, їх збираються будувати в Росії. Що це - всесвітня гонка наукових досягнень?
Колайдер збиралися будувати американці, Європа й Росія. Американці за часів Буша-старшого зупинили проект, бо не вистачило грошей. Росія теж луснула, хоча тунель вони вирили - у селищі Протвино Московської області. Я ходив ним, і серце кров"ю обливалося. Щоб ця підземна споруда не завалилася, витрачаються колосальні кошти. Тепер планують там розмістити Мосенерго.
З огляду на невдачі росіян і американців з"явилася ідея розширити ЦЕРН до світової лабораторії. Знаєте, скільки там тепер індусів? А китайців? Працюють вони як мурахи, і поводяться чесно. Китайський уряд, якщо обіцяє підписати угоду, завжди виконує свої зобов"язання. З Україною інакше. Під багатьма документами ЦЕРНу, які зобов"язували платити внески, стоять підписи високих українських чиновників. Вони казали, що гроші є і що платитимуть, але ніхто нічого не дав.
ЦЕРН показав: простіше працювати всьому світові спільно. Інакше на якомусь етапі закінчаться гроші.
Сполучені Штати перемогли в гонці озброєнь. Але наукову гонку виграла Європа. У ЦЕРНі до американців ставляться або спокійно, або зневажливо, бо вони надто гонористі. Якось запропонували за кілька мільйонів доларів продати один із детекторів. Хотіли самі шукати бозон Гіґґза. Їм відмовили. Коли створювалася "Аліса", Сполучені Штати не захотіли приєднатися до групи розробки. Сподівалися, що відкриють плазму раніше за європейців - за допомогою колайдера у Брукгевені, штат Нью-Йорк. Не вийшло. Цьогоріч одразу кількадесят американських університетів принесли гроші.
Чи існують інші всесвітні проекти великих колайдерів?
Світова спільнота збирається будувати лінійний колайдер. Він замислювався як європейський, але буде світовим. До нього вже приєдналися американці та японці. Одна з країн-претенденток - Росія. Але якщо проект лінійного колайдера запустять, мені здається, його радше віддадуть Німеччині. (що це означає? Що він географічно буде розміщений у Німеччині?)
Великий адронний колайдер
Європейський центр ядерних досліджень поблизу Женеви у 1980-х побудував на глибині від 50 до 175 м тунель, який замикається в коло завдовшки 27 км. У ньому запустили прискорювач елементарних частинок. 2000-го його демонтували. А наступного року в цьому ж тунелі розпочалося будівництво Великого адронного колайдера (адрон - клас елементарних частинок). Його гігантські магніти мають розігнати й зіткнути на швидкості світла потоки протонів і важких іонів. Експеримент має виявити ще менші частинки, які описані лише теоретично. Вчені також сподіваються після зіткнення важких іонів свинцю отримати кварк-глюонну плазму - первинний стан речовини, з якої після Великого Вибуху почалося утворення Всесвіту.
Бозон Гіґґза
1960-го року британський науковець Пітер Гіґґз зробив припущення про існування елементарної частинки, яка відповідає за масу тіла. Назвав її на честь індійського фізика Шатьєндраната Бозе. Саме бозони хочуть виявити завдяки Великому адронному колайдеру. Це допоможе зрозуміти явище темної матерії чи так званих чорних дір. Вони недоступні для спостереження сучасними засобами астрономії, але зафіксовані в космосі завдяки гравітаційному впливу невидимих астрономічних об"єктів на об"єкти видимі. Дехто з учених припускає, що саме бозони формують темну матерію, а експеримент ЦЕРНу призведе до некерованого утворення чорної діри.
Карло Руббіа
Італійський фізик, 75 років. Лауреат Нобелівської премії (1984 рік). З 1989-го по 1993-й обіймав посаду генерального директора ЦЕРНу. Розробив проект безпечного ядерного реактора, в якому замість урану використовують торій, що не може спричинити неконтрольовану ланцюгову реакцію, як це сталося на Чорнобильській АЕС. Ядерні відходи від такого реактора залишаються небезпечними протягом значно меншого проміжку часу, ніж у випадку звичайних реакторів.
Ґрід
Нова комп"ютерна мережа, яку називають "надбудовою" над інтернетом. Використовується для обробки надзвичайно великого обсягу інформації. Коли у Великому адронному колайдері почнуться зіткнення елементарних частинок, учені щосекунди отримуватимуть майже 200 компакт-дисків інформації. Центри, об"єднані в мережу Ґрід, обчислюватимуть 15 млн гігабайтів інформації на рік. Отримані дані надійдуть до 500 університетів світу, де їх у пошуках бозона Гіґґза аналізуватимуть 5 тис. науковців.
2 
1
Комментарии