"У людей немає відчуття, що це – останній бій за демократію"

 

У чому відмінність цієї виборчої кампанії від попередніх?

– Уперше за 10 років Верховну Раду обиратимуть за змішаною системою: 225 ­нардепів по мажоритарних округах, а 225 – за списками. Отже, зруйнували логіку попередніх двох кампаній – 2006 і 2007 років. Тоді народні депутати обиралися за партійними списками, ховаючись за прізвищами ­вождів. Ніхто не знав, хто на 25­му місці, не кажучи вже про 123­тє. Всі партії розвивалися за вождистським сценарієм. Ця ситуація мала би змінитися, але не міняється. Нові політичні проекти – "Удар", "Свобода", "­Україна – Вперед!" – наступають на ті самі граблі. Це означає, що політики і їх консультанти, ідеологи – дуже інертні.

А суспільство зараз розвивається дуже швидко. Нещодавно спілкувалися з журналістом Мустафою Найємом. Він використав термін "цифровий розрив" – між двома частинами громадян України. Одна – так звана "Фейсбук ком'юніті". Це читачі популярних політичних ресурсів, соціальна мережа активних. Саме ­Facebook, а не "ВКонтакте" чи "Одноклассники". Таких налічується понад два мільйони. А решта продовжують жити за інерцією, де є газета "Сільські вісті" і телеканал "Інтер". Чим так звані "нові медіа" – Facebook і ­Twitter – відрізняються? Є можливість написати й одразу отримати відповідь. Цей формат змінює суспільну поведінку. Ці дві частини України, як сполучені судини, починають переливатися. Там 44 мільйони, а там – два. І ці два – набагато активніші.

А чому ці два мільйони не створили власної партії?

– У США теж люди невдоволені традиційними республіканцями і демократами, але не мають альтернативи. Показові вибори у ­Швеції, в Німеччині, де з'явилися піратські партії. Вони виросли із соціальних мереж. Що таке піратська партія? Їхній головний маніфест – право безкоштовно, без копірайту користуватися надбаннями музики, програмного забезпечення. В Україні розвиватиметься щось подібне, тим більше, тут традиції анархізму значно сильніші, ніж у Німеччині.

Які нові політтехнології з'являться на цих виборах?

– Нічого принципово нового не буде. ­Обсмоктуватиметься те, що вже відбувалося раніше. Проте є відносно свіжі прийоми, які використовуватимуть у мажоритарних округах – коли борються два лідери, і жоден не має явної переваги. Для того, щоб забезпечити перемогу, один із них скуповуватиме голоси. Це – надзвичайно дорогий інструмент. Один голос виборця купується разом із мережею. Людині в кишеню потрапляють 500 гривень, а мінімум 300 йде на послуги бригадирів, які це доносять. Тому виходить 100 доларів за один голос. І ефективність – 30, максимум 40 відсотків. Це означає, що 60–70 відсотків бюджету тупо розкрадається. Якщо вам треба докупити 10 тисяч голосів, то доведеться витратити 3 мільйони доларів. Витратити втричі більше через неефективність.

Іншу технологію використовуватимуть власники великих торговельних мереж. Напередодні виборів вони організують навчання своїх працівників, звезуть 10 тисяч зі всієї України, наприклад, у Київ. На місцях ті напишуть заяву: у зв'язку з відрядженням до Києва, де я маю перебувати на навчанні, прошу дозволити голосувати у цьому виборчому окрузі. ­Закон це дозволяє.

Свого часу Юлія Тимошенко не могла з'явитися ні на одному ток­шоу без супроводу Інни Богословської. Куди б вона не йшла, з іншого боку була Богословська. Зараз цю технологію застосовуватимуть до Яценюка, Турчинова. Це будуть ображені, які не потрапили у списки, – "­бютівець" Сергій Міщенко, "нунсівець" Олесь Доній. Не те, що їм накажуть: ідіть туди і скажіть те. Ні. Шукатимуть людей, у яких реальна антипатія до того ж Турчинова чи Яценюка.

Хто зможе потрапити в парламент на наступних виборах?

– Партія регіонів, Об'єднана опозиція "Батьківщина", "Удар", "Комуністи" і ВО "Свобода". Під питанням проходження в парламент "України – Вперед!", хоча шанси є. На цьому перелік тих, хто подолає 5­відсотковий бар'єр, можна закрити.

Але це не означає, що не потраплять інші. Точно пройде до Верховної Ради і довербовуватиме мажоритарників до створення власної фракції Володимир Литвин. Петро Порошенко збиватиме свою депутатську групу. Це ж робитиме Олег Ляшко – принаймні у своєму окрузі він явний фаворит. Можливо, з'явиться хтось, кого ми зараз не знаємо. Деякі експерти переконані, що ­Віктор Медведчук у Раду хоч і не йде, але свою фракцію мати планує – з мажоритарників.

Які надцілі й стратегії у партій, що беруть участь у виборах?

– Стратегія Партії регіонів – отримати конституційну більшість, разом із різними дружніми проектами. Там будуть і депутати Королевської, якщо вона подолає бар'єр. Кличко говорив, що у певних форматах готовий співпрацювати з Партією регіонів. У більшість він не входитиме, але може ситуативно підтримувати. Комуністи, литвинівці будуть із "Регіонами". Група Порошенка – лавіруватиме.

У депутатів від "Батьківщини" цілі – ­різні. Хтось просто хоче й далі бути в політиці, бо іншого життя не уявляє. На мою думку, це – Тарасюк, Турчинов, Кириленко. Вони – політичні мерці. Треба було б їм подякувати за співпрацю й набрати інших.

Стратегія Яценюка – президентські вибори 2015 року. Вона полягатиме в тому, щоб Тимошенко якнайдовше залишалася у в'язниці. І він із другого номера в опозиції став першим.

Комуністи прагнуть відібрати якомога більше голосів у Партії регіонів і вийти на показник 10 відсотків. У них зараз дуже позитивна динаміка. Але, думаю, вибори не підтвердять її. Комуністи – прямі конкуренти "Регіонів". Тому в підсумку наберуть відсотків 8.

Мета Кличка – створити потужну фракцію і стати основним конкурентом Януковича на президентських виборах. Віталій дуже сильно конкуруватиме тут із Яценюком.

Стратегія "Свободи" – не воювати з Об'єднаною опозицію. А боротись за потенційних виборців Кличка і різних технічних націонал­патріотичних проектів.

Наталія Королевська, якщо пройде, матиме найдорожчі мандати. Кожен обійдеться десь у 10 мільйонів доларів.

Чи великі шанси у самовисуванців – таких як юрист Тетяна Монтян у Києві?

– Це – цікаве явище. Воно з'являється завдяки "цифровому розриву" і "Фейсбук комьюніті". Такі політики належать до покоління нових медіа. Вони мають шанси поборотися, але невеликі. Бо у них ­немає ресурсів, щоб найняти агітаторів, а тим більше – захистити результати голосування. Але одиниці з них можуть прорватися. Ідуть Тетяна Чорновіл на Львівщині, Костянтин Усов по Одесі, ­Тетяна Монтян. ­Навіть якщо вони не переможуть, то відпрацюють технології для наступних подібних кандидатів.

Чи буде користь від запрошення до списків спортсменів, співаків, акторів?

– Чимало людей проводять паралель між Андрієм Шевченком та Арнольдом Шварценеґґером. Але вона не коректна. На Заході ­жодна "зірка", якщо в неї немає політичного минулого за плечима, раптом не заявить – ось я балотуюся до Сенату США від якоїсь партії. Такого кандидата засміють. Шварценеґґер багато років був у Республіканській партії, брав участь у президентських кампаніях Рейґана, Буша­старшого і молодшого. І тільки після того партія висунула його на губернатора Каліфорнії. Останнє політичне уподобання Андрія Шевченка – це СДПУ(о), 14 років тому. Він туди вступив і, здається, досі не вийшов. Шевченко – політичний підліток, не орієнтується в реальності. Не розуміє, що виглядає кумедно. Реакція футбольних уболівальників це підтверджує. Він перестав бути кумиром.

Залучення зірок свідчить про дефіцит харизми, ідей, ідеологій у партіях. Виняток – Віталій Кличко, який має політичний досвід. Він уже шість років у політиці, був депутатом Київради двох скликань. І помітно, що йому подобається цим займатися.

А письменники? Марія Матіос?

– Матіос – не найгірший приклад. Вона не чиновник і не одіозна особистість. Здається, це вдале "придбання" для "Удару". Хоча її відомість переоцінювати не треба – Матіос знає невеликий прошарок національно­­орієнтованих людей. І на них це може вплинути позитивно.

У випадку з Таїсією Повалій негативу ­також немає. Типовий виборець Партії регіонів любить саме таку музику. У списку "регіоналів" ще Сердючки не вистачає. Вони з Повалій – символічні для культурного простору прихильників "Регіонів".

Чому опозиція не має шансів? Де припустилися ключової помилки?

– Опозиція мала одну безпрограшну стратегію. Одразу після того, як Тимошенко винесли вирок, після першого шоку, вони інтуїтивно почали її реалізовувати: Юлія ­Тимо­шенко у в'язниці, єдиний спосіб її звільнити – це підтримати нас. Перший час цей посил дуже чітко в них простежувався. Але потім звалились на інші теми, і правильний сигнал загубився. Вони мали шанс нав'язати порядок денний владі. А зараз та перехопила ініціативу.

Скільки може набрати опозиція?

– Її рейтинги співмірні з рейтингами "Нашої України" 2002 року. Тоді блок Ющенка здобув майже 25 відсотків. Тобто Об'єднана опозиція проведе десь 70 депутатів за партійним списком і зовсім мало мажоритарників – 10–12. Ну хай сукупно це буде 90. "Свобода" – це максимум 12 депутатських мандатів. Кличко – ще 50. Всього – 150–160. Їхнє завдання – заблокувати створення конституційної більшості владою. Якщо припустити, що окремі незалежні мажоритарники підтримають опозицію – максимум, на що вона може розраховувати, це 170 мандатів.

Юлія Тимошенко впливає на ситуацію в "Батьківщині"?

– Безперечно. Якби вона публічно оголосила свою позицію, то ані Арсеній Яценюк, ані Олександр Турчинов не мали б змоги заперечити. Авторитет Тимошенко величезний. Коли проводили опитування, кого вважають головним опозиціонером, її назвали 35 відсотків, а Яценюка – близько 17. Тож вони не мали б іншого виходу, як сказати: "Так, Юліє Володимирівно, дякуємо, що ви нас виправили". Але вона мовчить. Напевно, боїться підірвати авторитет Об'єднаної опозиції і дати сигнал, що там є якийсь розкол.

У Верховній Раді знову буде багато родичів. Три Балоги…

– Що таке прізвище Балога? Це – Закарпаття. Там шість округів. Партія регіонів розраховує на два з них. І чотири округи ніби мають виграти кандидатури Віктора Балоги. Але я в цьому глибоко сумніваюся. Клан Балоги вже не такий потужний, у кращому випадку вони дістануть два мандати.

А взагалі, кумівство залишилось – у списках усіх без винятку політичних партій. Скрізь можна знайти родинні зв'язки. Це така сама "дитяча хвороба лівизни", як і залучення "зірок". Але рано чи пізно ми цього позбудемося.

Як українці ставляться до цих виборів? На що зважатимуть? Чому не підтримають опозицію, за вашими словами?

– Соціологія доводить, що люди ставляться абсолютно байдуже до цих виборів. 2004­го вважали: якщо цього разу не проголосуємо – все, країна покотиться в тартарари. Зараз у людей немає відчуття, що це – останній бій за демократію. Це пояснює, чому, за всіх проблем влади, опозиція не виросла. За всієї своєї безграмотності влада досить правильно підходить до різних верств населення. Опрацьовує їх повільно. Це – ілюзія, що скуповуватимуть усе і всіх. Я спілкувався з одним із лідерів Партії регіонів, який входить до першої десятки їхнього списку. То він казав, що пропонував дуже багатьом: принесіть реально дієву технологію фальсифікацій, і я заплачу 100 тисяч доларів. Минуло вже 10 років, і ніхто по ці гроші не прийшов. Максимум можна сфальсифікувати на 5 відсотків. Це щодо партійних списків, бо на мажоритарних округах можливостей більше.

"Гречка" спрацює?

– Цього разу – ні. Ефективність "гречки" – щонайбільше 10 відсотків. Люди братимуть. Але, як колись казав Олександр Мороз: даватимуть – беріть, але голосуйте по совісті. Нині цинічні виборці кидатимуть таких "гречкосіїв".

Чи монолітна Партія регіонів? ­Усередині неї може виникнути опозиція?

– Внутрішньої опозиції всередині "регіоналів" не було й не буде. Бо сама структура Партії регіонів цього не дозволяє. Її створював ще Володимир Рибак, з якого тоді всі сміялися. Виявилося, що це – найуспішніший партійний проект. 2004 року Янукович умовно переміг спочатку, 2006­го партія виграла вибори, 2008­го – виграла й перемогла на президентських позаторік. І не тому, що "регіонали" – кращі. А тому, що змогли переконати Донбас, Південь та Схід, що вони – свої. Там логіка інша у виборця. На Донбасі не голосують за партії, комуністів, біло­синіх, біло­­сердечних. Там голосують за своїх.

Що порадите виборцеві?

– Як політтехнолог можу гарантувати: якщо не зробите свій вибір самі, не прий­дете голосувати, то за вас його зроблять інші. Якщо вам байдуже або всі не подобаються, то: прийдіть, візьміть ­бюлетень, "проти всіх" уже немає, то поставте два хрестики, і його визнають недійсним. Або проголосуйте за тих, кого ненавидите ­найменше. Головне – не дайте вкрасти свій голос.

×