Весною Україні загрожуватиме дефолт

 

Яким буде 2013 рік для України й українців

Володимир ЛАРЦЕВ, 54 роки, економіст:

– 2013-го економічне становище погіршиться, а авторитарні тенденції в діях влади посиляться. Усе це триватиме не лише наступного року, а й до 2015-го, до президентських виборів.

У другій половині року друкуватимуть додаткові гроші. ­Проте, це буде в межах необхідного, тому мало вплине на курс валюти. Отже, можна тримати заощадження в гривнях і не боятися за суттєвий перепад курсу. Влада вже думає про 2015 рік, і падіння курсу національної валюти не входить до її планів.

Реформ не буде. Влада робитиме вигляд, що продовжує старі й пропонуватиме щось нове, але це тільки погіршуватиме економічну ситуацію. Бо намагання запровадити щось нове наштовхуватиметься на величезний тіньовий ринок, що зростає. З одного боку, він рятує економіку від остаточного розвалу. З другого – не дає нічого змінити.

Великих потрясінь на зразок подій 2008-го не станеться. Але дорожчатимуть майже всі товари. Реальні доходи українців зменшуватимуться. Повториться цьогорічна ситуація, коли в жовт­ні – грудні в бюджеті не вистачатиме грошей на зарплати, пенсії та стипендії.

Монополізація економіки триватиме. Без покровительства влади вибудувати новий бізнес буде майже неможливо.

Комунальні платежі зростуть у середньому відсотків на 30.

Опозиція не буде здатною об'єд­нати й організувати людей для якихось активних протестів аж до президентських виборів.

Тарас ПРОХАСЬКО, 44 роки, письменник:

– Чекаю на моральне відродження. В укра­їнців ­з'являється бажання жити правильніше, чесніше, відповідальніше. 2012-го багато речей вийшли нагору, все стало зрозуміліше. Скандали з мажоритарними округами на виборах до парламенту показали, в якій системній деградації ми живемо. Як усе неправильно побудовано, наскільки обридливий теперішній лад речей. Це як хтось вживає наркотики – і раптом розуміє, що потрібно зіскочити. Однак ще не здатен це зробити, бо його обплутала залежність, страх, ломка. Але те, що він це розуміє, – перший крок до зцілення. 2012-й був роком ось такого усвідомлення, а наступного має початися вихід із суспільної ломки. Люди зрозуміють, що причиною всіх проб­лем є суспільні стосунки. І зміни треба починати кожному із самого себе.

Дуже сподіваюся, що суспільство дозріє до альтернативної революції. Такої, як була в часи Михайла Горбачова, в 1980-х, коли люди просто сміялися з влади. І вона впала. 2013-го буде більше експериментів, більше вільності, менше зацикленості. Досвід показує, що українцям варто просто жити, як їм здається природно й цікаво. І тоді це змінює світ навколо них. Наступного року поменшає теорії й побільшає практики.

Мустафа НАЙЄМ, 31 рік, журналіст:

– Усе добре, чого очікую 2013 року, стосується мого приватного життя, а не суспільного. На нас чекає застій, у радянському розумінні цього слова.

Масових заворушень або серйозних протестів не буде. Нема жодних ознак, що це готується чи до цього йдеться. 2013-го з'являться нові політичні та громадські лідери, яких ми або не знаємо, або не зважаємо на них. Так само й нові способи боротьби опозиції, реагування на це влади. Всі готуватимуться до президентських виборів і випробовуватимуть свої сили в парламентській боротьбі – як у прямому, так і в переносному значенні.

Юрій САЄНКО, 74 роки, соціолог:

– Цінності  наступного року не зміняться. Ми все мріємо, що наблизимось до європейських стандартів, але не розуміємо, що ці стандарти починаються з власної голови.

Інтелектуальний клас і далі скочуватиметься в андеґраунд, бо запит на нього падатиме. У бюджеті на 2013-й на Академію наук видатки зменшили на мільярд гривень. У вищих навчальних закладів починають забирати навіть ті ­гроші, що вони заробили, бо треба поповнювати бюджет. Отже, триватиме процес помирання освітньої й наукової галузей.

Після революції 2004 року протестна активність ­сильно ­спала. Зараз вона зростає, і рано чи пізно прорве. Якщо з'явиться якась іскра, щось, у що люди повірять, то підпалити настрої буде легко. Точка вибуху наближається. Це не можна довести соціологічним дослідженням, але можна відчути в нашому повсякденні. І це дуже оптимістично.

Олег МУСІЙ, 47 років, президент Всеукраїнського лікарського товариства:

– Єдиним позитивним ­фактором ­впливу на здоров'я українців стане закон про заборону куріння в закритих громадських приміщеннях. В усіх країнах, де діють подібні закони, ­кількість курців зменшилася приблизно на 20 відсотків. Якщо закон ­діятиме, то матимемо менше проблем із захворюваннями на рак дихальних шляхів.

У бюджеті на 2013 рік потреби медицини недофінансовані на 70 відсотків. На неї виділяють менш як 3 відсотки від ВВП. А за світовими стандартами, якщо медичну галузь так недофінансовують, то вона починає руйнуватися. Ну, трохи доплачують люди з власної кишені. Але ж це не нормальна ситуація для всіх – медиків, пацієнтів, держави.

Якщо в минулі роки коштів у бюджеті вистачало принаймні на зарплату лікарям до кінця року, то тепер навіть із цим проблема.

Леонід ТУПЧІЄНКО, 71 рік, політолог:

– 2013-го нам буде дуже тяжко з позаблоковістю. Доведеться визначатися. ­Влада намагатиметься гальмувати будь-яку інтеграцію, але в глобалізованому світі це робити важко.

Уже весною, після перегляду бюджету, стане зрозуміло, що Україні загрожуватиме дефолт. Уряд шукатиме гроші. Швидку і суттєву підтримку можна буде отримати від Кремля. Домовлятися з росіянами нашим простіше, ніж з європейцями. ­Москва знизить ціну на газ – якщо приєднаємося до Митного союзу. По-друге, зніме обмеження на торгівлю деякими українськими товарами. Але це – політичний зашморг. Росія прагнутиме контролювати Україну. Ми виграємо тимчасово у фінансовому відношенні, але програємо у структурній перебудові економіки. Потрапимо в технологічну залежність від Росії. А там до втрати політичної незалежності – один крок.

У президента Януковича простору для маневру вже майже нема. Йому доведеться підписувати якісь попередні угоди про вступ у Митний союз.

×