Коли в квітні 1986-го мою школу закрили через аварію на ЧАЕС – ми кричали "Ура!" Адже не треба було робити уроки й носити підручники...
Так само по-дитячому безтурботною видається тепер політика влади щодо наслідків чорнобильської аварії.
Кілька тижнів тому губернатор Київщини Анатолій Присяжнюк радісно оголосив, що знайшов інвесторів для свинокомплексу... неподалік Чорнобильської зони. Землі, сільськогосподарське виробництво на яких 25 років було обмежене, раптово виявилися не просто чистими, а й інвестиційно привабливими! Підставою для такого висновку став радіологічний контроль, що його російський інвестор "скрупульозно проводив впродовж кількох місяців". Даних про те, хто саме і як проводив контроль, які мав для цього кадри й обладнання, немає. Більше того, з'ясувалося, що чиновники вже дозволили продавати за кордон ліс із цього району Київщини.
Ця новина поки не привернула широкої уваги ані громадськості з журналістами, ані науковців. Така реакція викликає подив, адже роками авторитетні вчені переконували, що радіаційно забруднені території повернуться до нормального життя лише за тисячу років. Тому в Німеччині, наприклад, досі заборонено вживати дичину з деяких місцевих лісів, уражених Чорнобилем. Теоретично лише половина атомів стронцію-90 і цезію-137 розпадається через 30 років. А інша половина шкодитиме здоров'ю іще наших правнуків. Більшість фахівців вважають, що на забруднених територіях можна розвивати лише бізнес, не пов'язаний із вивезенням матеріалів назовні: ядерну і сонячну енергетику.
Мабуть, професори Присяжнюк і Янукович розуміються на радіоекології краще за радянських і німецьких учених. З цієї причини хочуть дозволити російським інвесткомпаніям розвивати аграрні проекти там, де сільськогосподарське виробництво небажане.
Відзначу, що легковажне ставлення до наслідків Чорнобиля започаткували не "регіонали", а інші видатні популісти: Олександр Лукашенко й Віктор Ющенко. Саме в Білорусі вперше вирішили скоротити зону посиленого радіологічного контролю ("першу зону") і гарантованого відселення ("другу зону"). Критики білоруського диктатора вважають, що він у такий спосіб просто скоротив виплати мешканцям забруднених сіл – через інфляцію. Демократ Ющенко 2005-го року закликав до аналогічної реформи в українській частині зони. Згодом журналісти виявили, що уряд Тимошенко послухався Президента: не фінансував витрати на дезактивацію забруднених територій з 2008-го року.
Українська держава вже 20 років не може спинити мародерів, які тягнуть із зони відчуження все: від унітазів до деревини й дичини. Міняються уряди й президенти, та все не вщухають розповіді про те, за скільки можна оминути радіологічний контроль.
Натомість влада дозволила повномасштабний "екстремальний туризм" у досі забрудненій Прип'яті. Жодних пояснень, навіщо це потрібно державі, так і не було. Цим самим чиновники заважають України отримати іноземну допомогу на спорудження нового саркофагу над четвертим реактором. Адже навіщо фінансувати саркофаг в Україні, якщо український уряд вважає "зону" безпечною для тисяч туристів? Як пояснити ці витрати закордонним виборцям?
Нарешті, не дуже зрозуміло, навіщо влада продовжує проекти з добудови нових реакторів. Фахівці знають, що в нашій країні надлишок електроенергії. А експортувати її за кордон вдається з великими труднощами.
Злі язики брешуть, що владі давно наплювати на загрозу радіації в Україні. Мовляв, високопосадовці та олігархи вже перевезли свої сім'ї до Росії та Євросоюзу. Сподіваюсь, що це не так. Наприклад, маєток Віктора Януковича у Межигір'ї розташовано досить недалеко від Чорнобиля. Мабуть, вітчизняна правляча верхівка просто незріла для того, щоби розпоряджатися сучасною ядерною енергетикою та її наслідками.
Хочеться вірити, що атомна катастрофа в Японії чогось навчить. Чиновники мають зрозуміти, що радіаційна безпека населення важливіша за бюджетні витрати й сьогоденний зиск.
1 
1
Комментарии
2