Тримаємо кулаки за десятки українців, які поневіряються в охопленій революцією Лівії. Й за владу, щоби вона встигла витягти їх усіх додому. Витягла бодай на "трійку" цей іспит із зовнішньої політики.
Радіємо, що перший літак уже вивіз 138 українців з Лівії. Та не можемо не спитати: чому рятувальну операцію почали лише на третій день по тому, як співвітчизники почали благати про евакуацію? І на другий день по тому, як Каддафі зруйнував надії на безкровне закінчення протестів?
Наші посадовці виправдовуватимуться: більшість урядів розпочали вивозити співгромадян не раніше середи. Проте становище українців в Лівії істотно відрізняється від решти іноземців. Більшість громадян Євросоюзу працюють поза містами. Прозахідні революціонери їм симпатизують. Наші ж трудяться на уряд Каддафі, обслуговують військову техніку, лікують людей. Себто перебувають під захистом приреченого диктатора і ділять із ним відповідальність за скоєне. Але охорона розбігається, а напруження довкола зростає. До того ж сотні українських медиків опинилися під загрозою помсти. Адже саме уряд Каддафі 2007-го скандально "перевів стрілки" на іноземних лікарів за зараження дітей СНІДом у місті Бенгазі. Якраз там, де тепер цілковитий революційний безлад.
Виглядає на те, що Міністерство закордонних справ, Адміністрація президента і спецслужби не знали чи не розуміли цих обтяжувальних обставин. Не готувалися до цього іспиту із зовнішньої політики. Наші співвітчизники можуть потрапити "під гарячу руку" революційно-міжплемінних сутичок. Або, ще гірше, можуть бути свідомо використані у провокації з метою викинути Україну з економіки майбутньої Лівії.
Це стане ударом по іміджу Віктора Януковича як "сильного президента". Адже здійснювати ефективну зовнішню політику на Близькому Сході йому набагато легше, аніж на російському чи європейському напрямках. Хоч і попередні президенти "на рівному місці" потрапляли в аналогічні й гірші зовнішньополітичні халепи. Леонід Кучма "подарував" Молдові вихід до Чорного моря, а Росії — контракт на будівництво атомної станції в Ірані. А Віктор Ющенко програв майже виграну боротьбу за Керченську протоку.
Невже вся українська верхівка не здатна до самостійної зовнішньої, оборонної, інформаційної політики? Приречена займатися лише надоями, виробництвом і розвитком футболу? А на міжнародній арені сліпо покладатися на "старших товаришів" із Москви чи Вашингтона?
1 
1
Комментарии