Владі від "населення" вже не треба нічого, крім трупних органів?

Міністерство охорони здоров'я запропонувало обов'язково забирати у померлих органи для трансплантації. Уникнути посмертного розбирання на частини можна лише особисто, тобто за життя оформивши відповідну заборону.

Зараз в Україні за законом діє презумпція незгоди. Вважається, що померлий був проти використання своїх органів, і медики мають просити дозволу в його родичів. Вітчизняних трансплантологів це не влаштовує — вони, цитую пропозицію МОЗ, "значно відстають у розвитку трансплантаційної допомоги навіть від азійських держав". Відтак не можуть "зробити прорив у галузі трансплантації" та зменшити собівартість операцій.

Обраний цивілізованим світом шлях пересаджування штучних органів, певно, для України за собівартістю неоптимальний. Тож прихильники трупної трансплантології, серед яких "регіоналка" Тетяна Бахтєєва і "рухівка" Лілія Григорович, прагнуть змінити "негативне ставлення населення".

Найцікавіше, що Мінохорони здоров'я вийшло з цією антигромадською ініціативою за шість місяців до парламентських виборів. При тому, що президенту не довіряють 68 відсотків українців, а за правлячу партію готові проголосувати не більш як 20 відсотків виборців. І їх не турбує те, що громадське ставлення відбиває не якісь моральні чи релігійні мотиви, а реальну картину в медицині та судово-правовій системі.

Адже скандали довкола недбалого лікування з підробними діагнозами виникають мало не щомісяця. Підозріла вже кожна смерть людини при контакті з правоохоронцями. Будь-який ритуальний агент розповість із десяток моторошних історій про роботу моргів. Тож навіть ті українці, які не проти стати донорами після смерті, не хочуть бути вбиті здоровими лише через свої органи.

Пояснень цього нехтування громадською думкою може бути два. Перше — владі від "населення" вже не треба нічого, крім трупних органів, навіть голосів на виборах. І друге — медицина в Україні віддана "в управління" міжнародній індустрії "пересадкового туризму". Це було б логічно, хоч і жахливо. Якщо залізниці в нас контролюють металургійні підприємці, а міліцію — паспортні, чом би торгівцям органами не опікуватися медициною?

×