Повернувся з Криму. Був понад тиждень у Коктебелі. Перший мовленнєвий контакт — у таксі, з вокзалу Феодосії. Засмаглий, під 30 років, водій, не зводячи очей з вузької дороги, так само ретельно намагався підтримати розмову українською, як і об'їздив ями. Господиня готелю Оксана, екскурсуючи винайнятим будиночком, показала "постіль", "ковдри" і "рушники" й довго переконувала, що "вечеряти" в її ресторанчику обійдеться у дуже демократичну ціну. Звісно, своїм постояльцям із російськими номерами на авто наказувала не брати "полотенца" и "одеяла" на пляж. Але, минаючи ґанок мого будиночка, щоразу бажала смачного сніданку і гарного дня. За демократичну ціну.
На пляжі поблизу пагорба Юнге — те саме. Сашко, який зустрічає відпочивальників побажанням добре відпочити на орендованому в нього пластиковому лежаку, з глибокою вдячністю приймає 25 грн ренти. З кожним днем усе бадьоріше тисне руку постійним клієнтам.
— А може, вам буде зручніше в затінку? — за кілька днів вправно експлуатує мій варіант його "тєнька" черговим прибульцям.
Вивіски на ресторанчиках і кафе біля моря засвідчують весь розмах фантазії господарів. Є тут і романтична "Эмине", і легендарні "Камелот" та "Старая крепость", і шароварний "Шинок", і вражаюче очевидністю "Море". Загалом написи російською, стилізованою під арабське письмо, де-не-де — латинкою. Написи українською хіба що на аптечних кіосках і фірмовій крамниці "Країни коньяків". Ага, ще "Я тебе кохаю" — на колоді під "Шинком".
У більшості кафе й ресторанів кухня "восточноевропейская", гордо повідомляють офіціанти. На бейджиках переважно Джамал, Кубай, Севіля чи Маліха. І лише зрідка зустрінеш Івана, Сергія чи Машу. Українською — з чіткою дикцією — розуміють усе. На прохання порадити найкращу страву зі щирою усмішкою пропонують лагман, не уточнюючи, що це "первое". А з розливного пива — "Львовске" чи "Черниговске" — строго зі "-ске", а не якимсь там "-скоє".
У "Сердолик" заманюють "восточным гостеприимством, украинским задором и открытой русской душой". Тут подають "ликер блю кюрасао, лимонный фреш, водка". Це, до речі, шот-коктейль "Вільна Україна" — саме так написано у всуціль російськомовному меню. Міцне, кислувате і трохи нудотне на смак. Звісно, подають і триколорьовий "Флаг России", і "Зеленого мексиканця". Щоправда, офіціанти розмовляють так само, як і написано в коктейльній карті: "Махито", "Амфитамин", "Херосима".
2 
1
Комментарии