Від тяжких травм мозку або інсульту деякі люди впадають у стан, який лікарі називають апалічним синдромом або вегетативним станом. Травми порушують роботу певних ділянок мозку, які відповідають за координацію рухів, мову, тощо.
"Людина у такому стані може ковтати і дихати, серце б'ється, але її свідомість не працює, - коментує психолог-реабілітолог Олена Бабюк із клініки інноваційних технологій Уляни Лущик. - Хворий живе, наче рослина. Не відчуває тіла, постійно перебуває в ейфорії. Думає, що він центр світу, уявляє себе повітрям, водою. У такому стані "нірвани" людині дуже комфортно. Через це "витягувати" з нього пацієнта складно. Хворий злиться і пручається, бо звик до "блаженства". Знає, що за нього все роблять близькі".
Лікувати подібних хворих багато українських медиків відмовляються. Пояснюють відмову безнадійністю такого стану. Мовляв, за хворим доведеться лише доглядати, але повернути до звичного життя не вдається. Але є фахівці, які виводять людину із вегетативного стану за один або два роки.
"Для нас виведення людини із вегетативного стану — буденне життя. Бригадою із 5 лікарів їдемо з усім устаткуванням до пацієнта. Маємо вже заздалегідь прописаний спосіб діагностики. Також — метод лікування, за яким хворий починає видужувати вже через кілька днів", - розповідає колега Олени, лікар-невропатолог Ігор Бабій.
Спершу пацієнта лікують ін'єкціями. Препарати стимулюють роботу мозку, допомагають швидше відновити нормальне сприйняття світу.
"Такі ліки — цілком безпечні. Побічну дію мають мінімальну. Вони не накопичуються в організмі, тому пацієнт щодня потребує нових процедур. Після ін'єкції хворий на деякий час "оживає" - відкриває очі, починає озиратися навколо. Та за кілька хвилин знов повертається до вегетативного стану", - додає Ігор Петрович.
У проміжках часу, коли пацієнт "пробуджується", із ним працюють психолог, логопед та інші лікарі.
"В момент "пробудження" навколо хворого обов'язково щось має відбуватися. Не можна, щоб було так — пацієнт відкрив очі, а на його свідомість нічого не діє. З тривалим лікуванням ці "ворота у свідомість" стають все довші, і хворий поступово повертається до життя. Це — складний і тривалий процес. Але лікарі розуміють, що не можна обмежуватись лише тим періодом, коли людина почала щось відчувати. Із хворим треба працювати цілий день. У цьому дуже часто допомагають родичі хворого".
"Раніше ми ставили собі завдання повністю відновити нормальну діяльність людини за три роки. Зараз ми зменшили цей строк до року-півтора. Тим, хто видужує, навіть скасовують інвалідність. Ці люди можуть жити і працювати абсолютно повноцінно".
3 
1
Коментарі
1