13 січня з депутатом Черкаської міської ради Мариною Волошенко, 35 років, зустрічаємося у будинку її матері на вул. Пролетарській. Тимчасово мешкає там з родиною, доки в їхній квартирі роблять ремонт. Напередодні домовилися разом приготувати одну з її фірмових страв — шоколадні кекси.
Марина запрошує на кухню. У маленькій кімнаті стоїть плита, холодильник та полички з посудом. Готуватимемо у вітальні. Там під вікном стоїть стіл. На ньому — ваза з цукерками, склянка з кропом і зеленою цибулею. Марина приносить із кухні велику скляну миску, плитку чорного шоколаду, пачку масла та троє яєць.
— Уперше пекла ці кекси на Різдво. Понесли в гості до кумів. Усім сподобалися, замовили знову спекти на старий Новий рік. Рецепт почула у передачі Юлії Висоцької.
Депутатка розламує шоколадку на дрібні шматочки, додає півпачки масла і ставить на вогонь. Окремо у скляну миску розбиває троє яєць. Зі своєї кімнати прибігає донька 5-річна Олександра.
— Саша, дивися, в одному яйці два жовтки, — дитина із захопленням заглядає в миску. Всі три — з подвійним жовтком. — Якісь дивні ми яйця купили, — сміється Волошенко. Додає півсклянки цукру. Чайну ложку розпушувача, трохи ваніліну, 2 ст. л. борошна.
— Мама, вже можна мішати? — запитує Олександра. Збиває кілька разів вінчиком. — Хух, втомилася вже.
Марина виливає розтоплений шоколад із маслом у миску до яєць.
— Можна мені потім миску від шоколаду облизати? — каже на вухо Олександра. Марина забороняє, йде мити посудину. Олександра біжить гратися до себе в кімнату.
На деко з духовки депутатка ставить кольорові силіконові форми для кексів. Наливає в кожну шоколадне тісто. Ставить у духовку на 15 хв.
— Я люблю готувати. Подружки кажуть: "Тобі пора відкривати ресторан". Але в планах такого немає, це дуже дорогий бізнес — оренда приміщення, професійне кухонне обладнання, треба придумати фішку, дизайн. На цей Новий рік навчилася робити домашню ковбасу. Півдня готувала 31 грудня, думала, що з ума зійду. В мене ж немає спеціальних кухонних приладів для цього, довелося робити все вручну. Спочатку виходили сосиски, бо все рвалося. Але під кінець вже була як із магазину. Повернулася до класичних страв: захотілося традиційного олів'є, шуби, мімози, багато рибного наготувала.
За 15 хв. виймає готові шоколадні кекси, вони пахнуть ваніллю. На запах прибігає Олександра, нахиляється до випічки.
— Не сунь носа. Гаряче. Будеш плакати, — попереджає Марина. Йде мити формочки. У другу порцію тіста додає волоські горіхи і білий шоколад.
Каже, що найближчим часом хоче навчитися робити домашній майонез.
— Чоловік та син дуже люблять майонез, тому хочу, щоб менше їли магазинного. Був період, коли ми два роки не їли нічого смаженого, все готували на пару. Якось прийшли до мами, і я з'їла смажену відбивну. Думала, що шлунок стане. Зрозуміла, що так оберігати організм не варто, бо з'їсиш щось не те й можуть бути великі проблеми.
Виймає другу порцію кексів. Заварює зелений чай із м'ятою та липою, сідаємо за стіл куштувати. О 17.20 до будинку стукають перші щедрувальники. Троє дівчат у хустках співають щедрівку. Марина дає їм цукерки і 18 грн.
2 
1
Коментарі
1