У соцмережі Фейсбук російськомовні часто скаржаться на слова, які їм не подобаються.
Про це пише письменник Юрій Винничук на "Збручі".
Слово "смаколики" зустрічається з кінця ХІХ сторіччя у творах Стефана Коваліва (1848–1920) ("Розложився псище серед кухні, мов у себе в будi, обійняв лапами свій смаколик i пробує на всí лади його роздробити"), у перекладі 1905 року бестелера "Фабіола" Н. Віземана і т. д.
"Одній дрипці не до шмиги, що аж її "бісить", вираз "я маю рацiю". Тут же підоспів інший "філолух": "Мабуть, українці цей вираз просто не вживали". І дарма, що це слово подає ще совєтський тлумачний словник, наводячи приклади з Агатангела Кримського та Лесі Українки", - пише Винничук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ірена Карпа розповіла про свою боротьбу з суржиком
Слова "філіжанка" і "пательня" не є галицькими. Їх вживав ще Іван Котляревський.
"Однак цим ненависні слова не вичерпалися. Бевзям не до вподоби шпиталь, корок (канєшна пробкі на дарогах куда звучнєє, як сказала б незабутня Проня Прокопівна), кватирка, летовище, слухавка, наразі, продавчиня, членкиня (член, звісно, смакує краще). "А меня раздражает слово пересiчний", "А мене нудить від "цьомаю"". Ще комусь не подобаються українські "тістечка", воліє натомість російське слово "випічка".
Дивина та й годі – скільки телепнів процвітає на розлогих нивах ФБ, скільки "любителів" української мови прагнуть її покращити, а точніше збіднити, обчухрати і скліщити з російською", - підсумовує письменник.
Винятково українською мовою навчаються в школах Рівненської області. Найбільший відсоток українськомовних шкіл також у Тернопільській, Волинській, Вінницькій та Чернігівській областях.
Коментарі
1