— Це не репрезентативне опитування. Невідомо, чи люди насправді розуміють, що таке політичні репресії. У ці слова можуть вкладати різний зміст у глухому поліському селі, в середовищі студентів чи столичних бізнесменів, — говорить соціальний психолог Олег Покальчук, 56 років.
— Політичні репресії відбувалися протягом усього існування СРСР. Для багатьох людей це минуле є визначенням, що таке репресії. А те, що відбувається зараз, для старшого покоління — зовсім не воно. Це так собі — між собою влада розбирається.
Люди, які мало знають про Сталіна, у поняття "репресій" можуть вкладати інший сенс. З точки зору ліберальної Європи, в Україні справді страшні політичні утиски, бо сидять лідери опозиції. З точки зору молоді, вони також є, бо сидять, наприклад, "ніжинські робінгуди", хлопці з "Патріотів України", інші. Але проблема в тому, що на політичне життя країни такі погляди населення ніяк не впливають.
Треба ще врахувати, що українці люблять бідкатися. Ми охоче відповідаємо на запитання, чи вірите у кінець світу, ніж про віру в успішне майбутнє. Така ментальність. Ми бідкаємося, аби подумати: "А не так все й погано".
Не знаю влади, яка їх не практикувала би. Утиски називатимуть "верховенством права", "стабільністю", "порядком". Опозиція навпаки: будь-який крок проти них, навіть законний — це "репресії".
Рівень репресивності держави — це баланс сил між державою та суспільством. Якщо нема спротиву, репресії посилюватимуть.
2 
1
Коментарі
3