25 років тому, 11 березня 1985 року, Михайла Горбачова обрали Генсеком ЦК КПРС. Радянський Союз узяв курс на політичні й економічні перетворення, названі перебудовою.
— Перший вагомий сигнал перебудови — це ліберальні рішення щодо дисидентів, зокрема повернення академіка Андрія Сахарова із заслання в Горькому. Стало зрозуміло, що йде нова, дуже симпатична хвиля, — згадує про початок перебудови режисер 71-річний Лесь Танюк, який до квітня 1986-го працював у московських театрах. — За кілька місяців після проголошення перебудови почалися політичні процеси щодо мафіозних осіб зі старого брежнєвського керівництва. У пресі розвінчували епоху застою. Можна було говорити вголос про те, за що кілька літ перед цим розстрілювали. Звісно, ніхто тоді й не здогадувався, якого Горбачова винесе на поверхню — чи нового тирана, чи ліберала-демократа.
Як починання нового генсека сприймали в республіках?
— Горбачов одразу допустив дуже серйозну помилку: не прагнув зрозуміти проблеми національного питання. Він рахувався з проблемами порушень прав людини, які піднімав академік Сахаров і за яким стояли правозахисники США, Європи. Але національне питання він програв із самого початку.
Люди за місяць проживали те, чого з ними раніше не відбувалося й за п"ять років
Економіки радянських республік формувалися на принципі кооперації. Скажімо, на склозавод у Харкові доправляли пісок аж із Владивостока, хоч така ж сировина лежала на березі полтавської Ворскли. Але пісок везли з Далекого Сходу, щоб дати заробити росіянам на транспортуванні. У підсумку дороге за собівартістю скло ставало неконкурентним. Академік-економіст Абел Аганбеґян переконував Горбачова, що тільки на конкурентності республік можна будувати нову економічну політику. Та генсек не наважився підтримувати національні економіки. Секретарі республіканських партій ставилися до нього приховано негативно. Він не давав їм економічної волі, як і його попередники Черненко та Брежнєв. У республіках перебудову вперто гальмували.
Запеклий спротив реформам чинили в Києві. Партійна верхівка на чолі з Щербицьким, КДБ готувалася до опору. Добре, що наш народ спокійно запрягає, а не миттю вибухає, бо це закінчилося б кривавими погромами, як у Прибалтиці чи Карабасі.
Яке з гасел тих часів — прискорення, гласність, перебудова — найбільше сприйняли люди?
— Гласність, бо це була можливість говорити правду. Радянський Союз як герметична система роз"їдав себе зсередини. Горбачов був певен, що треба дати ковток свіжого повітря, нової інформації, щоб побороти кремлівських старців. Але з ковтка повітря здійнявся вітер. Люди за місяць проживали те, чого з ними раніше не відбувалося й за п"ять років. Замість гласності Горбачов отримав жорстке викриття радянської дійсності. Замість перебудови — розвал країни.
2 
1
Коментарі
2