"Українці більше не можуть бути певні в незалежності судової системи"

 

Уже понад рік новини про судочинство в Україні тривожні. Новий закон про суди суттєво скоротив повноваження Верховного суду, а справи найвищого рівня щодо опозиційних лідерів збільшили спектр політичних переслідувань.

Хоч Конституція встановлює систему трьох незалежних гілок влади, відбулися спроби зв'язати судову гілку з виконавчою та скасувати її повноваження. Хоча вони й почалися за колишнього президента, за теперішнього майже придушений Верховний суд і знищена незалежна судова система. Така судова влада не може захистити права українського народу.

Ключова проблема — зниження ролі Верховного суду

Останні масштабні зміни в судовій системі — Закон "Про судоустрій і статус суддів" — Верховна Рада ухвалила 7 липня 2010 року. Президент підписав його за 20 днів. Хоча зауваження щодо проекту цього закону представила Європейська комісія за демократію через право (Венеційська комісія) й організація "Верховенство права USAID", більшість із них не потрапили до ухваленого документа. На жаль, юридична спільнота, адвокати та правники України промовчали щодо цього питання.

IN ENGLISH: The Suppression of an Independent Judiciary in Ukraine

Чимало засад нового закону проблемні. Наприклад, стаття 19-та дає право президентові створювати і скасовувати суди загальної юрисдикції на підставі рекомендації міністра юстиції та подальшої пропозиції головного судді відповідного спеціалізованого суду. Проте Конституція не надає президентові повноважень ліквідувати суди. Інакше занадто велику владу мала би в руках одна людина.

Іще одна ключова проблема — зниження ролі Верховного суду. Тепер вищі спеціалізовані суди можуть вирішувати, чи передавати справу для подальшого розгляду до ВС. Голосування щодо вотуму недовіри голові Верховного суду тепер може бути ухвалене меншою, ніж зазвичай, кількістю членів пленуму. Це сумнівна практика. Стаття 45-та каже, що пленарне засідання є правомочним, якщо присутні не менше двох третин його членів, за винятком випадків, передбачених законом. А 43-тя стаття встановлює, що засідання може відбутися для висловлення вотуму недовіри голові, коли на ньому присутня проста більшість зі звичайного кворуму поточної сесії. Цей тип голосування вимагає бодай наявності звичайного кворуму пленарного засідання. Постає питання: чому нижчий, аніж зазвичай, кворум має повноваження ухвалювати такі серйозні рішення? З іншого боку, вибір голови на пленумі Верховного суду останнім часом став політичний, оскільки ані голову суду, ані інших його членів не добирають індивідуально, а роблять це у вигляді списку, що виглядає радше на політичну партію.

Процес відбору суддів також занадто політизований — від участі у ньому Вищої ради юстиції. Більшість членів ради належать до виконавчої чи законодавчої влади або ж призначаються нею. Українці мусять вірити, що їхня судова система слугує закону, а не політичній партії. Проте вимога до судді надавати рекомендацію від політичного органу стоїть на перешкоді цій довірі.

Новий закон також вимагає, щоб судді складали присягу на церемонії в присутності президента. Якщо президент відмовляється брати участь у такій церемонії, це може перешкодити судді скласти присягу. Аналогічна проблема виникала, коли парламент не погоджувався привести до присяги суддів Конституційного суду, що призвело до відсутності та кворуму впродовж 10 місяців. Ці типи політичних маневрів, не передбачені Конституцією, мають бути виключені з процесу призначення суддів.

Міжнародні спостерігачі стурбовані політизацією Вищої ради юстиції. Співдоповідачі Парламентської асамблеї Ради Європи висловили побоювання щодо цього. Багато-хто ставить під сумнів нейтралітет Ради юстиції та її спроможність після призначення туди голови Служби безпеки України, близького союзника президента без будь-якої юридичної освіти. Хоч зараз він офіційно пішов із ради, призначення політичних союзників шкодить підборові кваліфікованих, безпартійних кандидатів на судові посади, а також надає вигляду непристойності відбору суддів.

Важливість дотримуватися верховенства права

Конституція закріплює кілька ключових цінностей. Головною з них є верховенство права, яке має щонайменше два важливі складники.

По-перше, закон повинен бути понад усе. Всі особи, чи то приватні, а чи урядовці, мають йому підкорятися.

По-друге, повинна бути концепція справедливості, що наголошує безстороннє винесення судового рішення. Закон має ґрунтуватися на стандартах загально застосувальних процедур.

Щоби верховенства права дотримувалися, мусить існувати сильна й незалежна судова система. Як не може бути ринкової економіки без приватної власності, не може бути поваги до верховенства права без незалежної судової системи.

Політична система, заснована на поділі влади з відповідними стримуваннями та противагами, є життєво важливою для збереження демократії. Саме поділ влади встановлює систему балансів, що дозволяє гілкам влади тримати одна одну під контролем. Вони мають бути рівноправні, володіти достатніми повноваженнями. Поділ влади зміцнює цю рівність за допомогою судової перевірки будь-якого невиправданого тиску, що може бути з боку виконавчої чи законодавчої гілок. Це означає, що судова система і кожен окремий суддя повинні діяти як рівні й незалежні від інших гілок. У Сполучених Штатах посада судді — це помітне досягнення і відповідальність. Судді повинні бути чесними арбітрами, незалежними від усіх і нейтральними між сторонами конфлікту. Розв'язувати справи вони повинні на основі фактів і закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання або погроз, прямих або непрямих, із боку будь-якої партії чи установи. Моральне зобов'язання судді перед такою формою незалежності виключає фаворитизм і корупцію в судовій системі. Якщо суддя не виконуватиме цих обов'язків, суспільство втратить упевненість у власній рівності. Це породить цинізм, гнів і нестабільність.

Нижчі суди опинилися під повною владою президента

Депутат Григорій Омельченко дійшов висновку, що президент проводить "послідовне і систематичне анулювання" та "цілеспрямоване і систематичне знищення" Верховного суду. Погром здійснюється через передачу влади Верховного суду іншим спеціалізованим судам, переслідування суддів та їхніх родин за необґрунтованими кримінальними звинуваченнями, а також через створення Вищої ради юстиції як сили дисциплінарного провадження, що можна використовувати для тиску на суддів у згоді з президентом.

Останні судові "реформи" позбавили Верховний суд повноважень заслуховувати остаточні вироки в багатьох справах. Це — незаконно: ухвалювати закони, що суперечать Конституції. Будь-який процес поправок до Конституції має відповідати законним підставам цього документа.

Мало того, що функції Верховного суду суттєво зменшилися, це відбулося "за умов неймовірного тиску" та "втручання в його діяльність". Останні гучні справи про порушення клятви чи присяги й інші ініціативи щодо звільнення суддів, скорочення кількості суддів, погіршення умов праці (включно з розміщенням вищих спеціалізованих судів у будівлях Верховного суду), залучення до кримінальної відповідальності членів родин суддів можуть сприяти лише підкоренню та утискам Верховного суду. Метою цього, безсумнівно, є зміцнення політичної влади президента та його команди за рахунок судової системи і, непрямо, народу України.

Хоча багато суддів у Верховному суді, очевидно, протистоять президентові, як випливає із заяви депутата Омельченка — нижчі суди опинилися під його повною владою. У вересні 2011-го суд нижчої інстанції заборонив пленуму Верховного суду обрати голову і мало не паралізував його діяльність. Ці дії дуже болісні для всіх українців, оскільки вони більше не можуть бути впевнені в незалежності судової системи.

Україна опинилася в незавидному становищі. Коли 1996-го прийняли Конституцію, багато-хто, зокрема й Венеційська комісія, високо оцінили ухвалення цього документа, що гарантує права людини. Проте зараз дії України ставлять під сумнів і засуджують ті самі спостерігачі. Спроби підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом залежать від звільнення екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Усе міжнародне співтовариство стурбоване процесами проти політичних діячів в Україні. Сильна, незалежна судова система може довести і міжнародним спостерігачам, і самим українцям, що людей судять за порушення закону, а не за політичні погляди.

Сподіваємося, комісія зі змін до Конституції, яку очолює колишній президент Леонід Кравчук, дослухається до цих зауважень.

Англійську версію статті можна прочитати

×