Півсотню фільмів жахів на рік переглядає автор книжки про зомбі "Хліб із хрящами" Михайло Бриних, 39 років. У першій українській 3D-стрічці жахів "Синевир" письменник виділив п'ять сцен-штампів
Фільм "Синевир" брати В'ячеслав та Олександр Альошечкіни зняли 2012-го. Національна прем'єра відбулася за рік на Одеському кінофестивалі, а в прокат картина вийшла цьогоріч 3 квітня. Доти вона здобула гран-прі Міжнародного 3D-стерео кінофестивалю в Москві та стала предметом судової тяганини, бо продюсери не могли поділити авторські права.
У 1970-х п'ятеро друзів приїжджають відпочивати у Карпати до озера Синевир. Уночі допомагають дівчині Іванці шукати заблукалого брата. І натрапляють на місцевого монстра – песиголовця. Рятуються лише двоє героїв
1. Друзі п'ють пиво біля вогнища і слухають розповідь про монстра-песиголовця
Щороку на екрани виходять сотні таких фільмів. Група молоді приїжджає у безлюдну місцину. Це може бути лабіринт, чорнобильські катакомби, хатинка в лісі – головне, подалі від людей. Там діється Загадкова Фігня, яка починає вижирати героїв одного за одним. Байдуже, чи це песиголовець, зомбі, динозавр, гігантський хробак чи ненажерлива мишка-норушка.
Фільми жахів знімають заради ідеї виживання. Канонічно у першій третині фільму герої мають зрозуміти, що існує загроза життю. Наприклад, один із них гине, інші шукають, як звідси зригнуть або ж перемогти монстра. Найцікавіше – що герої роблять заради цього і як змінюються їхні характери в екстремальних умовах.
У жахах чітко розподілені ролі. Динаміка фільму відбувається за рахунок не лише спецефектів, а й боротьби героїв – із загрозою, з іншими персонажами і з самим собою. У "Синевирі" представлені класичні характери: красень-футболіст, невдаха-боягуз і розумник. Але вони ніяк не розвиваються. Колода та сама, а гра залежить від того, як перетасували карти. Тут карти кинули на стіл, і ніхто не намагається грати. Загадкова Фігня жере їх по черзі – і все. Ніхто не бореться з песиголовцем і не виявляє жодної цікавої драматургічної дії.
2. Герой пробирається вночі крізь хащі. У нього гасне ліхтарик
Багато режисерів використовують такий прийом. У дешевих фільмах жахів у категорії "Ы", як їх стьобно називають у Росії, є свої штампи. За ними видно загальний рівень стрічки. У "Синевирі" значні драматургічні проколи. Коли гасне ліхтарик, герой тут-таки випадково бачить під ногами ножа. Той собі лежить, кимось загублений. Незрозуміло, чий він і яке його значення для сюжету. "Синевир" не просто поганий фільм, а ще й поганий у своєму жанрі. Це – страшно, бо жанр простий, ремісничий, де не треба нічого вигадувати.
Думав, помилок "Штольні" (фільм жахів 2006-го Любомира Левицького. – "Країна") не повторюватимуть. Однак більшість її проколів є у "Синевирі". Та ж схема, тільки тут бігають лісами, а там – під землею. Хтозна, для кого робили фільм. Якщо для українського глядача, то якого біса "по-русски"? Якщо для росіян, аби "удивить малороссийской экзотикой", – то вибрали найневдаліший період прокату, бо є проблема Криму.
Зібрати касу фільмом жахів в Україні неможливо. Не люблять українці страхіть ні в кіно, ні в літературі. Хіба містику, як-от шоу екстрасенсів, але це сфера народної магії та забобонів. Жахи – то масове мистецтво багатої країни. Коли там живуть розмірено і заможно, бракує адреналіну. Такі стрічки викликають емоції. А в нас людей убивають за кілька метрів від кінотеатру.
3. Дівчина закидає вудку в озеро в бік екрана. Завдяки 3D здається, що гачок летить у глядача
Соромно, що автори заявляють цю картину як перший український 3D-фільм, а у ньому нема нормальної графіки, а є бутафорський монстр. Для 3D-ефектів повинна бути причина. Вони мусять підкидати мене на стільці. У фільмі "Пункт призначення-4" у глядача наче летять труби і пробивають голову, кишки розлітаються в морду. Вперше подивився радянський стереофільм на початку 1980-х у столичному кінотеатрі "Орбіта". Там теж видавали окуляри. Стрічка починалася з того, що якесь мурло кидає тобі в обличчя тарілку-фризбі. То було вау! А тут треба 3D-технологію використовувати, щоб закинути вудку і з відра вилити воду з рибою в екран? Це зневага до глядача.
4. Песиголовець відриває голову героєві. У наступному кадрі – вона на землі крупним планом
Зробили, наче в нас дєнєг хватило тільки на один ефект. Має ж бути хоч кадр, якого не було у 100 попередніх фільмах. Якщо від самого початку розповіли про песиголовця, то хай красочно всіх терзає. За жанром тут має бути багато крові, відірваних голів, акцент – на сценах насильства. Песиголовець має тіло людини і голову собаки. Що заважає дати йому щось у руки, аби всім улаштував солодке життя і намотував кишки на кулак? Убивства – ніякі. Якщо беретеся за це, кишки мусять літати по повній програмі. У 3D це можна зробити менш огидно. Але у картині нема елементу виживання, бо ніхто не пручається і не бореться. Можна було б розвернути сюжет в інший жанр і зняти красиве містичне кіно. Тоді можливо обійтися без крові та песиголовця. Натура давала багато матеріалу, щоб зробити це на рівні метафор. Але так складніше.
5. Героїня викидає рибу з відра в озеро й іде шукати друга. Повернувшись, помічає, що відро знову повне риби
Це – прийом містичного кіно. Використовують часові накладки, лінії переплітаються між собою, повертаються герої з минулого. Оця сцена, як п'яте колесо до воза, нічого не вирішує. Таке враження, що у фільмі нічого не відбувається. Іноді й на цьому можна зробити геніальне кіно, як "Відьма з Блер", де взагалі не показують бабая. Сподівався, що автори "Синевиру" малодушно оберуть цей шлях і залишать песиголовця за кадром. Думав, буде просто убоге кіно, але принаймні не опозоряться. Але автори вирішили облажатись на повну – показали смішне чудище, яке абсолютно не годиться для фільму жахів. Таку бутафорію можна було демонструвати в італійському ужастику 1970–1980-х.
Від початку перегляду знаю, як розвиватимуться події. Драматургія у жахах дуже чітка. У "Синевирі" зарядили правильно, але минає година – а нічого не відбулося. Подія – це не коли герої трахнулись, вдягнули штани, побігли когось шукати. У найубогішому своєму варіанті це – повстання героїв проти обставин, початок боротьби. Теоретично можна забити цвях мороженою рибою. Але все одно візьмеш молоток, якщо він поруч.
2 
1
Коментарі