"Питання самотності чи не найважливіше"

Вистава "Золоті дівчата" викликатиме і сміх, і сльози

17 січня в Київському драматичному театрі на Подолі заплановано прем'єру вистави "Золоті дівчата" американського драматурга Айвона Менчелла. Пишеться, що її жанр – "світла комедія в темних тонах". Режисер-постановник – Ігор Матіїв

Це п'єса про трьох жінок, яким за 50. Дві з них овдовіли, а третя розлучилася. Разом тріо потраплятиме в безліч різноманітних ситуацій, а також продукуватиме масу кумедних теревенів, які й веселитимуть глядачів.

Головний виклик – як сприйме виставу обтяжений воєнними клопотами та нескінченними тривогами український глядач.

– Вистава про те, як люди справляються зі смертю близьких, під час війни здається мені більш ніж актуальною, – каже режисер-постановник Ігор Матіїв. – Те, що це комедія, бачиться швидше плюсом, адже смішною є не ситуація, а те, як персонажі реагують на неї. І ще, судячи із запиту публіки, легкий жанр – це саме те, що потрібно нам у цей нелегкий час. Особливістю вистави є жанр – лірична комедія. Постановка викликатиме не тільки сміх, а й сльози.

За словами режисера у виставі покажуть три різні характери і, відповідно, три жіночі долі.

– Роль Доріс – жінки, для якої життя закінчилося зі смертю коханого чоловіка, виконує Софія Пісьман. Люсіль була нещаслива у шлюбі через постійні зради чоловіка. Вона намагається помститися йому, зустрічається з іншими. За цю роль взялася Марія Рудковська. І нарешті Іда, жінка-земля, для якої необхідно турбуватися про когось, це є сенсом її життя. Її характер втілює Лариса Трояновська. Три різні характери – три різні сценарії життя.

 

Лариса Трояновська на запитання, що робить щасливою її героїню, відповідає так:

– Людина має дві іпостасі – життя і смерть. Іншого не існує. Живемо ми в часи війни, епідемії чи карнавалу. Тож кожен глядач може мати свою реакцію в пошуках відповіді на це запитання: "Життя чи смерть?" Це нормально. Але ми прагнемо закликати глядача цінувати момент життя. Принай­мні моя героїня. Питання самотності чи не найважливіше для кожної людини. Хоча не кожен у цьому зізнається. Але ж так Господь створив Чоловіка й Жінку. Моя героїня щаслива, що знайшла людину, з якою може йти разом по життю. Це про людей середнього віку, але це може стосуватись і молодих. Бути в парі. Це вічна тема, вона актуальна завжди, на віки, на весь час існування людства. Доки воно не щезне з цієї змореної, сплаканої, змученої, але такої прекрасної планети.

– Люсіль демонструє впевненість і розбещеність, хоча насправді залишається вірною дружиною, – характеризує свою героїню Марія Рудковська. – Ця роль для мене про вміння прощати. Люди втомилися від негативних і страшних новин, тому глядач потребує такої вистави. Нам усім так необхідно хоч трохи світла.

– Особливість вистави – у парадоксальному поєднанні гумору і драми, – вважає Софія Пісьман. – Ця п'єса про складну жіночу дружбу, а ми з дівчатами дружимо й у житті, тому у виставі буде багато особистого. Моя героїня вірна в коханні, й тим вона мені близька.

 

Актору Олександрові Данильченку, який грає роль Сема, вистава подобається добротою, надією та оптимізмом.

– Люди, попри важкі й інколи трагічні обставини, завжди залишаються людьми – зі слабкостями, недоліками, бідами й радощами. Саме про це вистава "Золоті дівчата". Вона цілком суголосна з нашими нинішніми реаліями – коли жахлива війна вдерлася в наше життя. Однак головні герої продовжують шукати добро й тепло попри обставини, які проти них. Про цю виставу я міг би сказати словами нашого класика Олександра Олеся: "З журбою радість обнялася". Коли навколо стільки журби, а хочеться маленьких радощів, людина шукає їх усюди – у друзях, у собі. "Золоті дівчата" – ще й оптимістична річ. Людям властиво опускати руки, кілька життєвих ударів може будь-кого вивести з рівноваги. Але те ж саме життя здатне через певний час подарувати компенсацію за страждання. І цієї миті варто дочекатися, витерпівши всі негаразди.

На перші три вистави, заплановані на 17, 18 і 19 січня, квитки вже розкупили.

Передплатити журнал "Країна"

×