Ким був для української культури лідер гурту "Скрябін" Андрій Кузьменко
Олександр СТЕКОЛЕНКО, 44 роки, режисер, кліпмейкер:
– Згадую зйомки відео на пісню "Червоні колготки" в готелі "Дніпро". Напівкримінальна історія. За сценарієм у нас з'являлися двоє спецназівців з автоматами. Кузьма з Шурою схопили ці автомати і, дуркуючи, бігали по готелю, доки не прийшли двоє мужчин у костюмах, які ввічливо сказали, аби вони не підходили до вікон. Готель "Дніпро" розташований напроти Верховної Ради, туди якраз мав приїхати Леонід Кучма. Нас попередили: якщо снайпери ще раз побачать когось з автоматом – стрілятимуть.
Познайомився з Кузьмою в середині 1990-х у Львові на фестивалі "Альтернатива". До шостої ранку він співав під гітару. Кузьма мав улюблене слово "струйовий". "Зроби струйовий кліп, ми з пацанами записали струйову пісню", – казав. Часто було абсолютно його власне розуміння, що це таке. Кузьма – страшенний меломан, був у курсі всього у світі музики. Андрій Подолян – продюсер співачки Лами – радився з ним кілька років чи не щодня. Кузьма заочно впливав на весь український шоу-бізнес.
Для мене гурт "Скрябін" – це суто українська музика, але водночас дуже дивна за мелодикою і поезією.
Колись він накачав мене ромом після ефіру М1. З ним було дуже легко спілкуватися. Мав якусь внутрішню інтелігентність, аристократизм. При тому, що по життю Кузьма був роздовбай, жартував на грані фолу.
Востаннє бачив його на сцені років три тому. В клубі було багато молоді, "Скрябін" звучав дуже потужно. Я навіть здивувався, бо кілька років його не чув. Думав, нічого не грає. А він акумулював енергію і почав звучати ще драйвовіше. Андрій зізнався, що коли зник із попсових ефірів через свої концерти на підтримку різних політичних сил, це дало йому багато часу на творчість. Розповідав, як його пре від співпраці з новими музикантами гурту "Скрябін". Коли мова зайшла про хобі, Кузя сказав, що його захоплення – їздити за кермом: "Так подобається дорога, що можу нескінченно довго мчати в автомобілі".
Михайло МИШКАЛО, 51 рік, журналіст, письменник:
– Уперше почув про "Скрябін" на радіо "Промінь" на початку 1990-х. На хіт-параді "12 мінус 2" крутили пісню Кузьми "Шось зимно". Мені тоді запам'яталось це "шось" – не "щось".
Кузьма завжди гнув свою лінію: не стидався свого акценту, не боявся бути собою, навіть коли агітував не за того кандидата. Завжди був відвертий: признався в одному інтерв'ю, що пережив зіркову хворобу, що був час, коли мало приділяв уваги дружині. Він один із небагатьох в українській культурі, хто не переходив на російську мову. Знаючи цей світ зсередини, створив два пародійні проекти – "Пающіє труси" і фріків "Дзідзьо". Хотів постібатися: подивіться, я розкрутив навіть таке, і ви його любите. "Дзідзьо" – другі після "Океану Ельзи" – зібрали повний стадіон у Львові. Потім у соцмережах жартували, що треба було всіх тих людей там і забетонувати.
Подобається, що Кузьма не виступав у вишиванці, не носив кептарика. Йому не треба було нікому доводити, що патріот, бо він ним просто був.
Інна КОРНЕЛЮК, 32 роки, літераторка:
– Вперше Андрія побачила 12-річною в Новояворівську на дитячому фестивалі. Він був для нас, дітей, великою зіркою. Вразили його простота і харизматичність. Намагався говорити з людьми їхньою мовою і називав речі своїми іменами.
Робила з ним інтерв'ю для "Жлобології" Антіна Мухарського позаторік. Андрій сказав, що переважно в наших людей – емоційний розвиток як у підлітків. Із нього самого валила дика енергія. Мав колосальне почуття гумору.
Віктор ПРИХОДЬКО, 57 років, кінопродюсер:
– До "Скрябіна" лише "Брати Гадюкіни" розмовляли зі своєю публікою сучасною українською мовою. Після них тільки "Океан Ельзи" досягли того ж рівня. І питання не лише в тому, чи розмова ця мовою, на языке чи суржику. Знайомий з Юрієм Шатуновим із "Ласкового мая". Хлопець із дитячого будинку, писати-читати толком не вмів, але заговорив з публікою тією ж мовою, що і вона спілкувалася між собою. На тлі тодішньої пафосної радянської естради – це був феномен. Так само Кузьма висловлювався тими ж оборотами, на ті ж теми, що і слухач.
У Франції часто проходить опитування: "З ким би ви хотіли зустріти Новий рік? З писаним красенем Аленом Делоном чи зі своїм у дошку Бельмондо?". Завжди обирають другого. Якби в нас проводили таке опитування, я не впевнений, що хтось запросив би Пономарьова чи Повалій до себе в гості. А Кузьму – так. Він мав феноменальне почуття гумору. Хоча я його не уявляю в кінокомедії. Його органіка – це бути ведучим, спілкуватися наживо. Акторство, як і музика – це вроджений дефект психіки, цього не можна навчити. Театральні інститути випускають по сто акторів на рік, так само музучилища. Але де вони всі?
Юрій РЯБОКОНЬ, 34 роки, бізнесмен, прихильник:
– На 16-річчя батьки подарували мені музичний центр. Продавець забув усередині касету, без підпису чи обкладинки. Почав слухати – цікава музика, не знав, хто співає. Пішов на розкладку з касетами. Так дізнався, що то – "Скрябін", альбом "Казки". Там ще обкладинка така дивна – лице наче в олів'є, але розмальовано гарно. Купив обидві частини цього альбому. Пам'ятаю, слухав пісню "Татко хорий". Мені як киянину такі слова були дивні. Вирішив, що Кузьма співає про батька, який добряче п'є. Але суть його пісень була важливіша за окремі слова, яких я міг не знати. "Одінь окуляри з фіолетовим шклом, так легше стіну пробивати чолом" – ця фраза актуальна і зараз.
Мріяв, щоб Кузьма виступив у мене на 30-річчі. Дізнався через знайому, що сам Кузьма тоді коштував 2 тисячі доларів, а з гуртом – 4. Жаль, не мав таких грошей, міг бути спогад на все життя.
У піснях Кузьма казав правду. Його кліп "Руїна" – це сум і реальне віддзеркалення нашої дійсності. Якщо порівнювати з "Океаном Ельзи", то Вакарчук знайшов свій стиль і пише подібні пісні. А в Кузьми кожен альбом був інший. Весь час себе шукав.
7 цитат із пісень "Скрябіна"
"Чую, брате, шо буде війна. Холодна і мокра, довга і зла. Квадратні
на круглих будуть іти за то,
шо ті рівні, як їх не крути".
Годинник, 1997
"Ти живеш і підеш – залиши за собою хоч якесь життя".
Чорнобиль форева, 2000
"Наше життя – то мінне поле, куда
не сунься – чужі навколо".
Озимі люди, 2002
"Ми діти країни з червоними зірками, великими бровами, стабільними рублями. Ми діти революції – кров з молоком.
І вся наша історія – то радіо "Шансон".
Наші, 2002
"Не твоя вина – шо ти батька свого син, а твоя біда – не вміти бути ним".
Сам собі країна, 2002
"Всьо на світі є на продаж, якщо маєш гроші – значить можеш. Люди купують людей".
Я сховаю тебе (Любов), 2003
"Найбільша радість українця – дотягнути до завтра. Ми всі давно
в окопах, хоча це не війна".
Руїна, 2013
4 
1
Коментарі