Три виступи "Піккардійської терції", які вразили її учасників
Вісім міст на сході та півдні України відвідали у травні співаки "Піккардійської терції" з програмою "Найкращі пісні". У жовтні львів'яни тур повторили, додавши нові міста: провели 12 концертів за 12 днів. Які виступи найбільше запам'яталися, розповідають учасники гурту Володимир Якимець, 40 років, і Ярослав Нудик, 46 років
Травень – концерти в Донецьку і Луганську
Коли їхали з Донбасу поїздом "Донецьк – Київ", хтось зірвав стоп-кран – через кілька хвилин після відправлення. Коли це зробили втретє, стало не по собі. По вагонах ходили бойовики і перевіряли паспорти з пропискою. А в нас ціле купе бандерівців. На щастя, у них була наводка шукати молодого чоловіка. Доїхали добре.
Про концерти на Донбасі домовилися з організаторами на початку минулого року. Гастролювати мали по всій Україні. У травні 2014-го активної фази АТО ще не було, тільки закінчилась анексія Криму. Містом гуляли люди, чорношкірі студенти йшли на навчання. Але блокпости – українські й терористів – стояли. Луганськ і Донецьк уже проголосили себе народними республіками. В Україні вже знали і про підвали СБУ, і про викрадення мирних жителів, розбій і мародерство. Бандерівцям там було не місце. Родичі відмовляли, але ми вирішили їхати. Артист, як лікар, має бути там, де його потребують. У тих містах були справжні українці, які противилися режиму окупантів. Ми не могли їх підвести. 17 травня виступали у Центрі слов'янської культури у Донецьку. Зал був заповнений на 70 відсотків. Але люди прийшли у вишиванках, із синьо-жовтими стягами. Вони не боялися ні бойовиків, ні підвалів. То чого мали боятися ми? А коли зазвучало "Гей, плине кача", всі як один встали і поклали руку на серце. Після концерту підходили й казали: "А ми думали, що і ви про нас забули".
2 жовтня – Одеса, виступ у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону
Одеські волонтери попросили виступити у військовому госпіталі, де лікують поранених у зоні АТО. Там були навіть наші, львів'яни. Зібралися всі в актовій залі. Прийшли хлопці в халатах, піжамах, хто на милицях, хто на інвалідному візку, попід руку один одного поприводили. Персонал зібрався, волонтери. Ми наживо виконали з десяток пісень. Сумних не співали, таких як "Пустельник", "Кача" – хлопцям і так недобре. Більше народних, для роздумів – "Ти на землі людина", "Моя любов". Начмед попросив зайти в палату до пораненого юнака. Куля потрапила в хребет, і він поки що був лежачим. Виявилося, вчився у Львові, в Академії сухопутних військ, має всього 23 роки. Заспівали йому "Старенький трамвай". І він сказав, що після одужання піде воювати.
23 вересня – виступ у Харківському
військовому комісаріаті
Відспівали концерт у Харківському театрі імені Шевченка. А наступного дня начальник військкомату попросив виступити перед хлопцями, які завтра їдуть у зону АТО. Ми співали 40 хвилин перед півсотнею чоловіків. Усі – старші, свідомо знали, куди і чому йдуть. Про що вони думали? Ми сьогодні бачили їх живими, а завтра їх могло вже не стати. Аби піднести їхній дух, заспівали стрілецьких, народних, щоб адреналін у крові був. Спілкуватися було важко і боляче. Ну що ти їм скажеш? Можеш тільки подякувати, що йдуть захищати нашу землю.
2 
1
Коментарі