вівторок, 24 липня 2012 15:06

"Спеціально для фестивалю пошила дев'ять суконь – на кожен день" - Вікторія Тігіпко

  
Вікторія ТІГІПКО, 38 років

Бізнес­леді, президент Одеського кінофестивалю
Народилася в Києві, у сім’ї військового музиканта й лікаря­логопеда. Закінчила з червоним дипломом факультет міжнародних відносин і права столичного економічного університету. Продовжила економічну освіту у Відні. Пройшла програму Executive Education у Каліфорнійському університеті в Берклі. Займатися бізнесом почала першокурсницею. Була наймолодшим брокером на Українській універсальній товарній біржі, паралельно працювала синхронним перекладачем з англійської в банківській школі при Міжнародному інституті менеджменту.
Свою першу компанію заснувала 1996­го. Згодом стала найбільшим в Україні дилером німецької компанії ­Ka?rcher. Сьогодні керує венчурним фондом TA Venture, який інвестує в інноваційні інтернет­проекти. Під її керівництвом працюють понад 200 людей.
Позаторік започаткувала Одеський міжнародний кінофестиваль. Тоді ж потрапила в рейтинг ”25 найуспішніших бізнес­леді України”, а 2011­го посіла 10­те місце в рейтингу ”100 найвпливовіших жінок України”.
Володіє англійською, німецькою, французькою та італійською мовами.
Заміжня за віце­прем’єром України, заступником голови Партії регіонів Сергієм Тігіпком. Виховують трьох дітей: 10­річного Тимофія, 7­річну Анастасію і Леонтія, 4 роки
Вікторія ТІГІПКО, 38 років Бізнес­леді, президент Одеського кінофестивалю Народилася в Києві, у сім’ї військового музиканта й лікаря­логопеда. Закінчила з червоним дипломом факультет міжнародних відносин і права столичного економічного університету. Продовжила економічну освіту у Відні. Пройшла програму Executive Education у Каліфорнійському університеті в Берклі. Займатися бізнесом почала першокурсницею. Була наймолодшим брокером на Українській універсальній товарній біржі, паралельно працювала синхронним перекладачем з англійської в банківській школі при Міжнародному інституті менеджменту. Свою першу компанію заснувала 1996­го. Згодом стала найбільшим в Україні дилером німецької компанії ­Ka?rcher. Сьогодні керує венчурним фондом TA Venture, який інвестує в інноваційні інтернет­проекти. Під її керівництвом працюють понад 200 людей. Позаторік започаткувала Одеський міжнародний кінофестиваль. Тоді ж потрапила в рейтинг ”25 найуспішніших бізнес­леді України”, а 2011­го посіла 10­те місце в рейтингу ”100 найвпливовіших жінок України”. Володіє англійською, німецькою, французькою та італійською мовами. Заміжня за віце­прем’єром України, заступником голови Партії регіонів Сергієм Тігіпком. Виховують трьох дітей: 10­річного Тимофія, 7­річну Анастасію і Леонтія, 4 роки

Як провела день на Одеському кінофестивалі його президент Вікторія Тігіпко

14 липня, субота

8.34. – Прокинулася з першим дзвінком будильника. О котрій би не лягла, дев'ята ранку – найпізніше, коли встаю. Зазвичай лягаю близько першої ночі. Щоб виспатися, 5­6 годин вистачає. Швидко привела себе до ладу, побігла на макіяж. Поїсти не встигла.

10.18. чорним авто з логотипом фестивалю ­Вікторія їде до кінотеатру "Родина". На порозі її чекають дві молоді білявки – особисті помічниці.

– Доброго ранку! – весело гукає Вікторія російською. – Ох, як ми вчора погуляли після відкриття фестивалю. Сиділи в "Бернардацці" і почали співати. Я, Іванов (Денис Іванов – директор фестивалю. – "Країна") і Сергій Леонідович – українські й російські. А донька Клаудії Кардинале з чоловіком і творча група фільму­відкриття "Реальність" – італійські. Сидимо навпроти і переспівуємо одне одного. А судив нас японець. Вокальні дані що в мене, що в Сергія Леонідовича розумієте які, але кричимо. Аж голос трошки сів. Іванов: "Я на вокал ходжу, слухайте мене". То давай співай, кажу, бо програємо. Але тут ми згадали "Несе Галя воду" і таки їх перемогли. А ось і Сергій Леонідович!

Тігіпко з'являється з охоронцем за 10 хв після дружини. Приїхав одразу з готелю.

– Встигаємо, нормально все? – у джинсах і синій футболці. бере Вікторію за лікоть. Заходять у кінотеатр.

– Cafe? de Flore будемо дивитися, – каже вона й іде вперед.

Білетер рукою намагається зупинити віце­прем'єра.

– Погано працюємо, Сергію Леонідовичу, не впізнають уже, – каже Вікторія.

Обоє сміються.

12.32. Фільм квебекця Жан­Марка Валле Cafe? De Flore поєднує дві історії – про молоду матір Жаклін у Парижі 1960­х і Антуана, діджея в сучасному Монреалі. Син Жаклін має синдром Дауна. Він закохується в дівчинку з такою самою недугою. Мати намагається їх розлучити. Антуан разом зі своєю дружиною у ­шлюбі понад 20 років, мають двох доньок. Він залишає родину, зустрівши дівчину Розу. Антуан і Роза – споріднені душі, реінкарнації сина Жаклін і його коханої.

– Не скажу, що вірю у споріднені душі. Але те, що ми багато чого не знаємо про себе, – це точно, – каже Вікторія після сеансу.

Цілує чоловіка в щоку й сідає за столик на терасі кінотеатру. Сергій Леонідович їде провідати матір, яка живе в Одесі. Вікторія замовляє каву з молоком.

– Треба вчитися аналізувати себе. Життя багатошарове. У кожної проблеми є рішення і причини. Треба їх тільки добре пошукати, – висипає в чашку пакетик цукру. – Ой, забула, що без цукру п'ю. Ну, хай уже. Наші можливості набагато більші, ніж ми думаємо. Взяти хоча б сучасні методики швидкого читання – хіба 100 років тому могли таке уявити? Тато навчив дуже лояльно і навіть вдячно ставитися до критики. Хай 99 відсотків зі сказаного буде неправда. Лишається один відсоток, на який можеш стати кращий. Насправді у кожної людини рівень самокритики набагато вищий за те, що про неї можуть сказати.

13.11. Вікторія приїжджає до ресторану "Бернардацці". Бере з автівки сукню на вішаку й косметичку. У вбиральні за 5 хв перевдягається й поправляє макіяж. Темно­синє шовкове плаття до колін змінює на довге бежевого кольору.

– Спеціально для фестивалю пошила дев'ять суконь у Ірини Каравай – на кожен день. Моєї думки в них – рівно нуль. Я – наче модель, робіть, що хочете. Обіцяла схуднути, трохи підвела, але то вже таке.

Виходить у літній дворик, де її зустрічають ірландський актор Кілліан Мерфі, його російські колеги Артем Михалков і Данило Козловський.

Вікторія замовляє рибні котлети й салат із зелені. П'є негазовану воду. Чоловіки їдять м'ясо й салат.

– В Одесі прекрасно прокидатися. Дивишся у вікно – а там море. У нас, у Лондоні, справді постійно дощ, – каже Кілліан.

Обговорюють, скільки потрібно грошей, щоб зняти хороший фільм.

– Мільйон­півтора доларів достатньо. Цього вистачить на пристойну драму, комедію, любовну історію чи на гостру соціальну стрічку. Єдине, чого не знімеш за такі гроші, – історичний фільм, – каже 36­річний Артем, молодший син режисера Микити Михалкова.

14.49. Вікторія Тігіпко прямує до Одеського ­театру музичної комедії. За півтори години тут показуватимуть російську стрічку "Духless" за романом Сергія Мінаєва. На президента фестивалю чекають журналісти з телеканалу "Россия". Записує 15­хвилинне інтерв'ю. У залі до неї підходить жінка, років 50.

– Можна ваш автограф, будь ласка, – простягає програмку фестивалю. – Ось тут, біля Клаудії Кардинале.

– Нарешті додзвонилася дітям. Вони на морі з бабусею. Скучаю страшно. Але ще маленькі, щоб із собою на фестиваль брати. Треба, аби могли нормально кіно сприймати, – років щоб 13–15 було. Показую їм тільки старі радянські фільми. Якщо просять сучасні голлівудські мультики – ставлю англійську звукову доріжку, щоб користь була. У хлопців такий вік зараз, що від мами тільки подарунки треба. Дзвонять, з'ясовують, чи все за списком мама з татом купили. Чіткий звіт. Тільки донька каже: "мамо, приїжджай просто так, без подарунків, скучно без тебе".

Вікторія просить помічницю принести каву з молоком. Після сеансу п'є ще одну.

– Досвід ведення бізнесу дуже допомагає під час організації фестивалю. Якщо хочеш чогось – ­робиш усе потрібне й отримуєш. Ренату Литвинову буквально "відловлювали", щоб взяти її фільм у конкурс. у Каннах зловили – "так­так­так", а потім немає відповіді. Листи надсилали, телефонували. Потім просто прийшли на її спектакль у Києві, півтори години відстояли під чорним входом разом із фанами. Таки дочекалися й домовились. У перший рік дуже важко було привезти фільми з провідних міжнародних фестивалів. Кличко, Чорнобиль, Шевченко – ось і все, що знають про Україну. Це треба ламати. За допомогою промо на кінофорумах, якісних заходів, продуктів. Пишаємося цьогорічною програмою. Збирали фільми по різних фестивалях, через різних людей практично рік. Сама працюю в групі, яка зай­мається відбором картин. Світова кінотусівка поважає професіоналів і йде на контакт. Якщо ж ти ніхто – на вихід. Жоден не жалітиме. Але з кожним роком легше. Репутація вже працює на нас. Тепер найважливіше втримати її.

18.25. До фестивального центру – театру музкомедії ім. Водяного приїжджає Сергій Тігіпко. Він у брюках та білій сорочці. Разом із дружиною йдуть дивитися британську стрічку "Зламані" – про канікули 11­річної дівчинки, хворої на діабет. Потім вечеряють у ресторані біля моря. Вікторія замовляє рибу.

21.24. На Потьомкінських сходах завширшки 12,5 м вгорі вільний прохід – менше півметра. Глядачі розстелили ковдри й посідали на сходи. За декілька хвилин тут покажуть фільм Чарлі Чапліна "Вогні великого міста" 1931 року.

Подружжя сідає у віп­ложі. До них підходять голлівудський актор Майкл Медсен із дружиною.

– Щойно дізнався, що фестивалю всього три роки. Думав, що 33. Так чітко організовано все, – Майкл тисне Вікторії руку.

В одному ряді з подружжям Тігіпків сидять італійська актриса Клаудіа Кардинале з доч­кою і зятем і Джеральдін Чаплін. Голосно сміються весь фільм. Донька коміка кілька разів обертається, щоб подивитися, скільки прийшло глядачів. Усі сходи заповнені, присутніх – близько 15 тисяч.

23.15. Тігіпки прямують до ресторану "Міністеріум". Тут виступатиме гурт із проектом Павла Шилька Born in the UK. Співатимуть пісні The Beatles. Вікторія замовляє келих білого сухого вина.

– Вчора під час відкриття фестивалю думала, скільки треба часу українському кіно, щоб стати на ноги. Так повелося, що скільки помирало – стільки ж і відроджуватися треба. Тобто 20 років. Але в сучасному світі все знач­но швидше відбувається. Тож, думаю, років за п'ять це станеться. Талановиті режисери є, актори – також. Єдине й головне – кіноіндустрія в нас не працює як бізнес.

01.14. Повернулася із чоловіком у готель. Прий­няла душ і лягла спати.

Зараз ви читаєте новину «"Спеціально для фестивалю пошила дев'ять суконь – на кожен день" - Вікторія Тігіпко ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути