Андрій ПРИЙМАЧЕНКО, 23 роки, режисер, оператор
"Людина зі сталі", США – Канада – Велика Британія, Зак Снайдер, 2013
Крупний план, ракурс знизу: ноги Кларка Кента в костюмі Супермена. Він іде. Під ногами зелена травичка, за спиною захід сонця і пафосна музика. Вітерець повіяв – кадром пройшовся червоний плащ. Знято з руки, камера не статична. Кларк визначився, ким є, а тому захищатиме цю травичку від будь-кого. Кадр дуже красивий, але фільм – ніякий. Навіть важко сказати, де його кульмінація. Майже весь час щось вибухає, якісь типи літають крізь будинки.
"Дерево життя", США, Теренс Малік, 2011
Персонаж Бреда Пітта тримає в руці ніжку новонародженого сина. Крупний план. У кімнаті напівтемрява, через вікно ллється світанкове світло, шкіра немовляти має рожевий відтінок. У наступному кадрі – вибух і народження планети. Герой дивиться на сина й розуміє, що привів на землю ще один світ. Стрічку дивився тричі – щоразу мурашки по шкірі.
Кларк визначився, ким є, а тому захищатиме цю травичку від будь-кого
"Всесвітня війна Z", США, Макс Брукс, 2013
Звернув увагу на крупні плани. Перед вильотом до Південної Кореї герой Бреда Пітта обіймає дружину. Бачимо їх зблизька. В наступному кадрі він записує в телефон номер – Home. Пізніше пише на папері: "Скажіть моїй сім'ї, що я їх люблю". Один солдат передає через незнайому людину перстень для своєї матері. У світі панує хаос, родина – єдине, що надає життю сенс.
Це відрізняє людей від зомбі, з якими бореться герой. Вони пасивні, коли нікого заражати. У них немає мети.
Не певний, що автори фільму надто на цьому наголошували. Часом глядач знаходить більше сенсу, ніж той, хто створив стрічку.
Любомир ЛЕВИЦЬКИЙ, 32 роки, режисер
"Анна Кареніна", Велика Британія, Джо Райт, 2012
Це – спроба показати театральну постановку в рамках кіно. Картина переважно камерна, наче спостерігаємо за сценою із зали. І тут піднімається завіса, герої в білому легкому одязі виходять на зелену галявину для пікніка. Подих свіжого повітря. Тепер вони – розкуті, відкинули всі суспільні стандарти і стереотипи.
"Всесвітня війна Z", США, Макс Брукс, 2013
В одній сцені на стіну, що оточує й оберігає Єрусалим, вилазять зомбі. Місто символізує знання і святість. Стіни оберігали і рятували його століттями. Але зараз, хоч би як розстрілювали зомбі з гелікоптерів, через стіну перелазить перший, а за ним – ціла навала. Сьогодні весь світ у насильстві та бруді, які заполонили навіть святі місця. Фільм розважальний, але глибокі смисли прочитуються.
"Самотній рейнджер", США, Ґор Вербинський, 2013
Один із моїх улюблених режисерів зняв справжнє пригодницьке кіно, якого давно не було на екранах. Фільм для широкої аудиторії, з мораллю, гумором і співпереживаннями за героя. У такому жанрі персонаж може впасти зі стометрової вишки – і не загинути. А глядачі віритимуть у це. У кадрі рейнджер стоїть на коні. За ним – захід сонця, на грудях – значок у вигляді п'ятикутної зірки. У кожному фільмі Сполучені Штати пропагують свободу, демократію, патріотизм. Такі кадри примушують американців гордитися собою. А нас – заздрити їм, що мають таких героїв.
Інна КОРНЕЛЮК, 31 рік, літераторка
"Мебіус", Франція – Бельгія – Люксембург, Ерік Рошан, 2013
Початок фільму сухий і не дуже динамічний. Але у першому кадрі бачимо жінку перед трьома моніторами, яка робить якісь економічні розрахунки. Їй приносять каву, тобто вона впливова, красива і навіть з почуттям гумору. Талановита пророчиця в сфері фінансів, може інтуїтивно передбачати економічні обвали іншої країни. Такий тип жінок в Україні тільки народжується, сподіваюся, що він з'явиться. Фільм шпигунський, і що дуже цікаво, має безліч алюзій на Бориса Березовського. У центрі уваги кількох чоловіків стоїть ця жінка. Зазвичай фільми про любовний трикутник, які стосуються серця дами, її руки дами і всіх інших органів тіла, банальні. А тут дама має ще й мізки.
А тут дама має ще й мізки
"Кохання і смерть", США, Вуді Аллен, 1975
Фільм є пародією на екранізації російських романів. Тут багато чорного гумору. Розкішно дотепно обіграна тема смерті. В одному кадрі зненацька з'являються покійники – виходять із трун і починають танцювати посеред поля. Вуді Аллен про різне змушує думати. Він дозволяє собі те, на що ніхто в Голлівуді не наважиться. Ніхто з режисерів не може кпинити з євреїв. Тільки Аллен це робить, і він сам є євреєм.
"Любов", Франція–Німеччина–Австрія, Міхаель Ганеке, 2012
Це історія про любов між двома людьми, які доживають віку. Такі інтелігентні обличчя літніх героїв не побачиш на українських вулицях. Жінки, яка красиво постаріла, та чоловіка, що досі має блиск в очах. У стрічці показана така любов, від якої вмирають. Не забуду кадр, де герой подушкою душить свою смертельно хвору дружину. Він не знайшов іншого виходу. Для його жінки це вже було не життя, а приниження. Якщо людина має право на життя, то й на смерть – теж..
2 
1
Коментарі