вівторок, 02 червня 2020 11:20

Зелена влада хакнула економіку країни. Разом із мізками її жителів

Письменник і режисер 43-річний Олег Сенцов презентував фантастичний роман "Другу також варто придбати". Онлайн-трансляція велася на сторінці львівського "Видавництва Старого Лева" у Facebook

Дія відбувається в США. Головний герой Джим Гаррісон сидить у вбиральні й гортає науково-популярні журнали, його дружина готує сніданок. У місто вторгаються з космосу. Позаземні ящірки прагнуть врятувати людей від них самих. Беруть під контроль і нав'язують свої правила, за сюжетом.

Сенцов працював над книжкою 2017-го під час ув'язнення в російській колонії в Якутії. Роман на 560 сторінок написав кульковою ручкою в зошитах. Чернетка була готова за три місяці, а ще за два – чистовик. На початку 2019-го він зробив другу редакцію і відправив поштою на волю.

  Олег СЕНЦОВ, 43 роки, режисер, письменник. Народився 13 липня 1976-го в Сімферополі. Батько – водій, мати – вихователька. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю ”маркетинг”. Навчався на кінематографічних курсах у Москві. Захоплювався кіберспортом. Відкрив у Сімферополі комп’ютерний клуб. 2008-го став співзасновником кінокомпанії ”Край Кінема”. Зняв короткометражний фільм ”Добре ловиться рибка-бананка”, згодом – ”Ріг Бика”. 2011 року зняв на власні  тис. повнометражну стрічку ”Гамер” – про хлопця, який грає у відеоігри. Актори працювали безкоштовно. Картину показували на українських і міжнародних кінофестивалях. 2013-го працював над фільмом ”Носоріг” – про 1990-ті. Розпочати зйомки не встиг. Поїхав до Києва на Революцію гідності, приєднався до Автомайдану. Під час захоплення Криму ”зеленими чоловічками” розвозив продукти в заблоковані українські військові частини. Організовував мітинги ”За єдину країну”. 10 травня 2014-го російські силовики затримали його за звинуваченням у підготовці терактів. Засудили до 20 років колонії суворого режиму. Нагороджений орденами ”За мужність” III та I ступеня. 2016-го отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за фільми ”Гамер” і ”Носоріг”. У травні 2018-го почав безстрокове голодування з вимогою звільнення всіх українських політв’язнів у Росії. Тривало 145 днів. Став лауреатом премії Європарламенту імені Андрія Сахарова за свободу думки. На волю вийшов торік 7 вересня під час обміну полоненими між Україною й Росією. Автор збірок автобіографічних оповідань ”Жизня” й ”Маркетер”, романів ”Купіть книгу – вона смішна” та ”Другу також варто придбати”. Живе в Києві. Має доньку 18-річну Аліну й сина Владислава, 15 років
Олег СЕНЦОВ, 43 роки, режисер, письменник. Народився 13 липня 1976-го в Сімферополі. Батько – водій, мати – вихователька. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю ”маркетинг”. Навчався на кінематографічних курсах у Москві. Захоплювався кіберспортом. Відкрив у Сімферополі комп’ютерний клуб. 2008-го став співзасновником кінокомпанії ”Край Кінема”. Зняв короткометражний фільм ”Добре ловиться рибка-бананка”, згодом – ”Ріг Бика”. 2011 року зняв на власні  тис. повнометражну стрічку ”Гамер” – про хлопця, який грає у відеоігри. Актори працювали безкоштовно. Картину показували на українських і міжнародних кінофестивалях. 2013-го працював над фільмом ”Носоріг” – про 1990-ті. Розпочати зйомки не встиг. Поїхав до Києва на Революцію гідності, приєднався до Автомайдану. Під час захоплення Криму ”зеленими чоловічками” розвозив продукти в заблоковані українські військові частини. Організовував мітинги ”За єдину країну”. 10 травня 2014-го російські силовики затримали його за звинуваченням у підготовці терактів. Засудили до 20 років колонії суворого режиму. Нагороджений орденами ”За мужність” III та I ступеня. 2016-го отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за фільми ”Гамер” і ”Носоріг”. У травні 2018-го почав безстрокове голодування з вимогою звільнення всіх українських політв’язнів у Росії. Тривало 145 днів. Став лауреатом премії Європарламенту імені Андрія Сахарова за свободу думки. На волю вийшов торік 7 вересня під час обміну полоненими між Україною й Росією. Автор збірок автобіографічних оповідань ”Жизня” й ”Маркетер”, романів ”Купіть книгу – вона смішна” та ”Другу також варто придбати”. Живе в Києві. Має доньку 18-річну Аліну й сина Владислава, 15 років

Модерує презентацію головна редакторка видавництва Мар'яна Савка, 47 років. Спілкуються через відеозв'язок. Савка виходить у прямий ефір із домашньої бібліотеки, а Сенцов – із книгарні-кав'ярні Старого Лева в Києві. Говорить українською. Протягом розмови підписує понад 200 примірників роману для читачів, які зробили попереднє замовлення.

– Ти створював роман у не надто веселі часи. Але в ньому багато гумору. Це те, що дає змогу триматися на плаву і не втрачати життєвої енергії. В який момент почав писати? – каже Мар'яна Савка.

– Це мій другий роман. Над першим "Купіть книгу – вона смішна" працював 10 років тому. До того були оповідання. Це перший досвід великого твору. Подумав, ну хто читатиме цю маячню? У передмові звертався до своїх 18 читачів, тому що на більше число не розраховував. Тоді ж придумав другу і третю частини, ніяк не пов'язані між собою, крім імені головного героя. Вирішив, якщо перша книжка матиме хоч би 18 читачів і буде видана, напишу продовження.

Роман вийшов, коли я був у російській в'язниці. Почав отримувати позитивні відгуки. Люди писали: "Прочитав твою книжку – дуже зайшла, я так сміявся". Зрозумів, що комусь мій стиль подобається.

У тюрмі маєш вільний час – я щодня протягом трьох місяців писав. Дуже швидко – майже по розділу в день.

– Досвід ув'язнення став основою сюжету?

– Так. Головний герой кілька разів потрап­ляє в якісь види полону. І ці відчуття передаються на сторінках. Але це більше досвід із Криму 2014 року: окупація півострова російськими військами і колабораціо­нізм частини населення та місцевої влади. Це книжка не про інопланетян, а про нас.

Я думав про невдалі спроби США у просуванні демократії на Близькому Сході, зокрема із застосуванням військової сили. Тому дія відбувається в Америці. Інопланетяни беруть країну під контроль і змушують американців жити за їхніми правилами. Початкова ідея була – показати, що відбувається з людьми, які вказували іншим, як треба жити. Головна тема твору – прагнення суспільства, технічно й інтелектуально розвиненішого, нав'язати правила життя менш розвиненому.

"Усі ми карлики, які стоять на плечах у велетнів" – ця фраза годиться і для вчених, і для письменників. Прабатьками цього твору, велетнями, на чиїх плечах виникла ця робота, стали Рей Бредбері зі своєю "Бетономішалкою" та брати Стругацькі з "Другим нашестям марсіян". Звичайно, я не намагався пародіювати сюжет або тим паче стиль. Але на будь-якого письменника впливають книжки, які він читав і які його формували. Я намагався розвивати цю тему, вносити своє, придумувати алегорії і смисли. Ховаючи все це за простим пригодницьким сюжетом.

книжка про те, що якась незрозуміла зелена влада хакнула економіку цілої країни. Разом із мізками її жителів. А замість усього культурного простору їм дали один величезний телевізійний кабачок, що літає, – продовжує Мар'яна Савка.

– Я писав тоді, коли ніхто не чув про Зеленського. Назвіть це пророцтвом. Але я бачив "зелених чоловічків". На жаль, вони досі тут. Та відліт станеться, я в цьому не сумніваюся.

– Твій герой – маленька людина, обиватель. Він не народжувався бути героєм, революціонером, який зупинить вторгнення у спокійне життя американського містечка.

– Цей образ списав з одного кримського друга. Він був саме такий – добрий, але трохи тюхтій, якого жінка тримала в кулаку, прилюдно шпиняла. Це було комічно і трагічно.

– роман показує вторгнення і зміну режиму. Підставляй під інопланетян когось конкретного, і буде зрозуміло, що вони загарбники. Але нібито з добрими намірами. От містечко жило звичайним життям. Опиняються в ситуації, коли втратили електроенергію і не розуміють, що буде. Немає нікого, хто може пояснити, де влада, поліція, військо. Аж доки не з'являється дирижабль у формі кабачка, на якому якась реклама. З неї жителі дізнаються, що їх "ощасливили" – інопланетна цивілізація хоче їх врятувати, бо вони на межі загибелі.

– Я навмисно надавав американцям наших рис. Бо, коли читаєш про себе, ти не на 100 відсотків щирий. Сміятися з інших легше, ніж із себе.

– Мабуть, це антиутопія за жанром. І героїчний твір про боротьбу. Як обиватель може стати ключовою людиною в незрозумілій війні.

– Ми все це бачили на Майдані. Усі, хто прийшов до влади після Революції гідності, не були ключовими особами в тій боротьбі. Це зробили громадяни, які вийшли на вулицю.

– "Чому вам цікаво писати про чоловіка-­тюхтія?" – зачитує Мар'яна Савка запитання від глядачів.

– Із цього починається роман. Він жив собі до 30 з гаком років, а потім сталися події, що змусили його змінюватися. Хоча, кажуть, люди не змінюються. Та насправді – навпаки. Якщо хочуть. Їх змушують це робити обставини. Хтось залишається таким, як був. А хтось росте. Мій твір – про таку людину. Мені це цікаво, бо схоже на мене. Численні кризи зробили мене таким, який я є. У дитинстві був слабкий і духом, і тілом. Але випробування мене розвивали.

– Глядачка пише: "Коли я прочитала опис книжки, подумала, що це щось схоже на Олега".

– Кожен автор пише про себе. Бо себе знаєш найкраще. Письменник дивиться у внутрішній світ. Переносить себе в інші обставини й думає, як поводився б. Вивчає себе на прикладі інших персонажів в інших умовах.

– В ув'язненні хтось із наглядачів цікавився, чим ти займаєшся?

– Так. Коли людина пів дня сидить у куточку й пише, то постає запитання: "Що ти там пишеш?" – "Книжку". – "Про що?" – "Про інопланетян". Дуже коротке спілкування.

– Чи маєш думки про третій роман?

– Написав його після того, як вийшов із голодування. Це був кінець 2018-го та початок 2019 року. Всі три твори веселі й легкі, але я їх створював у найважчі періоди.

Більшу частину першого роману писав 2010-го – в найчорніший рік. Тоді все розвалилося, література стала терапією.

В Якутії був період, коли відбулися обміни. Поміняли Надію Савченко та Геннадія Афанасьєва. А ми – залишилися. Було невесело. Щоб якось себе тримати, я почав писати книжку "Другу також варто придбати".

Автор: www.nashformat.ua
  Фантастичний роман Олега Сенцова ”Другу також варто придбати” розповідає про вторгнення позаземної цивілізації. Вийшов у львівському ”Видавництві Старого Лева” у травні
Фантастичний роман Олега Сенцова ”Другу також варто придбати” розповідає про вторгнення позаземної цивілізації. Вийшов у львівському ”Видавництві Старого Лева” у травні

Після закінчення голодування було зрозуміло: я програв. Що тоді не зміг перемогти Путіна. Щоб себе підбадьорити, став писати третю книжку.

Я не планую творчості. Прийшла ідея, не виходить із голови, і ти починаєш писати. Творчість ірраціональна, інтуїтивна. Не можна передбачити, як воно піде.

Під час роботи над романом маю приблизний план – на героя, події. Але зазвичай задумав одне, а розгортається інакше. Ти плануєш це, а персонаж зробив так, як він хоче. І ти просто записуєш. Герої починають жити власним життям. Це значить, що вони справжні, звільнилися від автора.

– В інопланетян у книжці немає гумору. Як і людських емоцій. Це наші і слабкість, і сила. Одні емоції можуть ламати людей, інші – давати життєву міць. Гумор рятує у кризових ситуаціях.

– Я писав насамперед для себе. Але це приємно, коли ти цікавий іншим. Багато важить. Означає, що люди розуміють речі так само, як ти. Так зустрічаєш свою людину. Не спілкувався з нею особисто, але через книжку ви якось з'єдналися.

– "Які у вас ідеальні умови для написання?" – запитують глядачі.

– Коли починав писати, я йшов на кухню, заварював чай. Треба, щоб це була ніч і ніхто не ходив. А я тихесенько писатиму, якщо прийшло натхнення. Так було раніше. Я знав, що письменники можуть творити в будь-який час і змушують себе робити це щодня. Зміг цього навчитися ще до в'язниці. А там цю навичку прокачав. Вставав о шостій ранку, займався своїми справами та сідав за вузенький шматочок стола. Туди міг покласти тільки зошит – більше жодного місця. Потім перевірка – відвели, привели. Продовжую писати.

– Як дітям прищеплювати любов до читання?

– Сформулював свою думку про це в одному з листів із в'язниці. Усе, чого ви повинні навчити дітей, – читати книжки та говорити правду. Інше додасться.

"Фільм "Носоріг" – перша заявка в українському кінематографі, щоб художньо переосмислити 1990-ті. Не тільки як соціальне явище, а як моральний і духовний вибір. Це історія бізнесмена, який зумів пережити неспокійні часи, пройти фізичні й моральні випробування. У чомусь вийшов переможцем, у чомусь – ні. Сенцов сам був бізнесменом. Мав клуб із кіберспорту в Сімферополі. Хоче передати власний досвід і загалом досвід свого покоління. Це новаторська спроба обдумати недалеке минуле України, перше десятиліття існування держави", –

Олександр Гусєв, 40 років, кінокритик

Режисер хоче зрозуміти, що відчуває людина, яка вбиває

На вересень запланували початок зйомок другого фільму Олега Сенцова – кримінальної драми "Носоріг". Проєкт стрічки отримав фінансову підтримку від Польського кіноінституту.

Колишній бандит згадує життя. З дитинства вважає, що треба бути сильним і безжальним – тільки так можна здобути авторитет і вижити в 1990-ті. Бере участь у рекеті, пограбуваннях, убивствах. Створює бригаду, стає кримінальним авторитетом, але втрачає сім'ю. Зустріч із незнайомцем дає шанс усе змінити, за сюжетом.

"У кожній людині від народження живе квітка, – розповідає головний герой. – Це його душа – чиста і світла. Але життя поступово припорошує її пилом і брудом, гнітить і топче – перетворюючи квітку на бур'ян, а людину на лайно. Щоб таким не стати, я почав захищатися бронею. З кожним роком вона ставала товща, і з часом я перестав відчувати будь-що. Але в нашому житті недостатньо захищатися, треба вміти й атакувати. Для цього треба мати зброю. І в мене почав рости ріг. З роками ставав усе більший, нападав я все частіше і врешті-решт перетворився на носорога".

Задум картини з'явився 2011-го. Підготовку розпочали за два роки. Зняти не вдалося через незаконне ув'язнення Сенцова в Росії.

2016-го за дебютну стрічку "Гамер" і незавершену роботу "Носоріг" режисеру присудили Шевченківську премію.

– Фільм побудовано у трьох часових проміжках, – розповідав Сенцов 2013-го. – Минуле – це історія головного героя Носорога від дитинства і до підпільного життя в Німеччині. Розповідається у хронологічному порядку. Переривається фрагментами однієї довгої розмови в машині з людиною, якій Носоріг сповідується. Ця бесіда відкриває справжню сутність героя. Вона відбувається в сьогоденні. Фінальна сцена – це майбутнє. Яке існує, можливо, лише в голові Носорога.

Кадри стрічки будуть насичені деталями, звичками героїв. Картина – ритмічна й динамічна. Але не через монтажну нарізку, а завдяки щільності наповнення життям.

"Носоріг" – це кіно про особистість, яка пройшла через багато випробувань. Намагається розібратися в собі. Режисерові не цікаво показувати, як одна людина вбиває іншу. Хоче знати, що вона відчуває при цьому і як потім із цим живе.

Зараз ви читаєте новину «Зелена влада хакнула економіку країни. Разом із мізками її жителів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути